Заняття у формі духовної бесіди відбувалося в Хрестовоздвиженському кафедральному греко-католицькому соборі Ужгорода. Важливо, що студенти могли прийти сюди на власне бажання – ніхто їх не змушував. Хто прийшов, дізнався про історію собору, про те, як тут відбуваються літургії різними мовами, серед яких навіть італійська!

Відтак отець Іван розповів про те, у чому полягає служба капелана. Його головна зброя – кадило і слово. Священик за жодних умов не може брати до рук зброї – навіть якщо є загроза його життю. Правда, бували ситуації, коли духовні особи зрікалися назавжди служби і бралися за зброю.

«Капелан є для того, щоб допомагати формувати дух не тільки бійця, а й офіцера. Капелан має бути дуже сильним морально. Людська душа мусить боротися з тілом, із бажаннями. Ми маємо право вибору, але деколи наші бажання не відповідають моральним чеснотам – відбувається боротьба душі і тіла. Тоді приходить на допомогу капелан, який має надавати не лише духовну, а й психологічну допомогу», – розповів о. Іван.

Священик розповів і про страх: він не обов’язково є злом. Капелан має вміти донести до бійця, що страх – це перше, що захистить, збереже життя. Головне, аби страх не переходив у боягузтво.

«Невміння узяти на себе відповідальність в мирному житті – це така сама проблема, як боягузтво під час бойових дій. Військовому-контрактнику не треба пояснювати багато речей, які слід доносити до мобілізованого: чому він тут, для чого, заради кого…» – зауважує святий отець. Патріотом має бути не тільки боєць, а й обов’язково капелан – той, хто допомагає захиснику не впасти духом, витримати всі випробування.

Студенти активно ставили запитання. Серед іншого цікавилися, як отець Іван потрапив на передову, чому став священиком та ким був до того, як піти навчатися в духовну семінарію.

Для слухачів бесіда видалася не тільки цікавою, а й пізнавальною. Одна зі студенток – першокурсниця-психолог Тетяна Штіфель – зауважує: «Такі бесіди підіймають моральний дух, пробуджують свідомість українця. Думаю, кожен із нас ще чіткіше усвідомив свою важливість для країни – те, що можемо робити для неї. Особливо цінною стали поради щодо того, як діяти в екстремальних умовах і бойових діях».

На знак подяки за цікаву бесіду капеланові аплодували стоячи.

Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ