10 червня 2016 р. у Пряшівській митрополичій резиденції відбулася прес-конференція, присвячена знайденню документа, що стосується Ужгородської унії. У конференції, яку очолив Преосвященний владика ЙОАН (Баб’як), Т.І. – архієпископ-митрополит Пряшівський, взяли участь Преосвященний владика МІЛАН (Шашік), СМ, єпископ Мукачівський, монсеньйор Любомір ПЕТРІК, прес-спікер Пряшівської митрополії та протоієрей Юрай ГРАДОШ, головний редактор греко-католицького журналу «СЛОВО», який і знайшов згаданий документ дня 4-го травня 2016 р. у фонді „Другет з Гуменного“, в Державному архіві Пряшева (міська частина Ніжна Шебастова).
Це оригінальний документ з 24 квітня 1646 року, в якому задокументовано акт підписання Ужгородської унії. Підписів під документом, здається, більше, ніж 63, як досі загалом вважалося, згідно з пізнішим документом про унію з 15 січня 1652 року. Справа ще досліджується графологами, повідомляє
Закарпаття релігійне.
У самому тексті, написаному латиною, йдеться: «Ми, нижче підписані, діючи від нашого імені та наших наступників, що, визнаючи найосвіченішого і найдостойнішого пана, пана Юрія ЯКУШИЧА ітд., Егерського єпископа, ітд, і його законних наступників в Егерскому єпископстві нашими правдивими та законними єпископами, ординаріями, прелатами та дієцезанами, йому, або і їм усім, і то посередництвом визнання віри та присяги, обіцяємо та присягаємо належну шану та послух, як і саму духовну та церковну юрисдикцію, як таку, яка їм ся належить»…
Текст продовжується далі і закінчується записом: «В Ужгороді, 24 квітня 1646».
{g}
Текст документу був, правдоподібно, попередньо підготовлений і в Ужгородському замку 24 квітня 1646 року тільки прочитаний та підписаний священиками в основному з володінь Другетів, тобто — Ужанської, Земплинської та Шаришської жуп. У такий спосіб підписані священики перейшли під юрисдикцію Егерського католицького єпископа Юрія Якушича.
Для нашої Греко-Католицької Церкви знахідка є дуже важливою: її можна вважати найбільшим відкриттям у нашій історії. За словами священика, який знайшов цей рукопис, документ було добре сховано: він пережив війни в Гуменному, пожар у Гуменському монастирі. Під час Другої світової війни документ викинуто разом з іншими паперами з архіву у сквер. Багато документів позабирали, а цей, однак, залишився, хоча й частково пошкоджений.