Урочисте відкриття заходу відбулося сьогодні, 16 серпня, на стадіоні «Спартак» за присутності родичів відомого в минулому футболіста й тренера, його вихованців, учасників змагань, голови Федерації футболу Ужгородського району Олександра Романа, директора СДЮСШОР (Ужгород) Вадима Дьордя.
В Ужгороді міжнародний турнір пам’яті Володимира Івановича Пінковського проходить другий рік поспіль. Нагадаємо, що минулого року відбувся перший подібний турнір.
Учора було зіграно один поєдинок: Вишгород – СДЮСШОР-2005 (Ужгород) – 0:6. А вже сьогодні відбувся ряд матчів у різних групах, у яких грали команди (футболісти 2004 року народження) з України, зокрема із Закарпаття, Угорщини та Словаччини. Було зафіксовано такі результати:
ФК «Мункач» (Мукачево) – СДЮСШОР-2005 (Ужгород) – 1:1,
СДЮСШОР-2005 (Ужгород) – Кошице – 3:1,
Кропивницький – Вишгород – 5:0,
СДЮСШОР-2004 (Ужгород) – Ніредьгаза – 0:2,
Світловодськ – СДЮСШОР-2004 (Ужгород) – 0:1,
«Верес» (Рівне) – Вишгород – 4:0,
«Верес» (Рівне) – Кошице – 0:1,
Світловодськ – Сузір’я (Свалява) – 0:1,
Сузір’я (Свалява) – ДЮФК «Зінедін» (Ужгород) – 2:2,
ДЮФК «Зінедін» (Ужгород) – Чорноморець (Одеса) – 3:0.
Турнір триватиме до п’ятниці. Саме тоді, об 11.00 кращі команди позмагаються за 3–4 місця, а о 12.00 – за 1–2.
Довідка: Володимир Пінковський – один із тих, який у складі ужгородської футбольної команди «Говерла» в 1972 році «підкорив» зі своїми партнерами найвищу вершину України – став «срібним» призером чемпіонату колишнього Радянського Союзу в другій лізі серед українських команд класу «А».
Володимир Іванович Пінковський кілька разів входив до символічного списку кращих дитячих тренерів Закарпаття.
Народився Володимир Пінковський 9 листопада 1945 року в Ужгороді. Кандидат у майстри спорту. Півзахисник. Навчався в Ужгородській середній школі №2. Із шестирічного віку почав грати у футбол, а з семи – займався ним в ужгородській дитячо-юнацькій спортивній школі. Перший тренер – Василь Васильович Федак. Разом із своїми ровесниками грав за збірну обласного центру, а відтак і області. Чотиринадцятирічним юнаком пробує свої сили в «дублі» ужгородського «Спартака».
1961 рік – гравець другої юнацької збірної команди СРСР.
Сімнадцятирічного Володю зараховують до «основи» ужгородської «Верховини». Через три футбольні сезони його призивають на дійсну військову службу. Щоправда, вона здебільшого проходила не на навчальних полігонах чи військових караулах, а на футбольних полях. Із 1964 по 1969 роки – захищає кольори львівського СКА. У складі цієї команди в 1965 році став чемпіоном України. Певний період був капітаном футбольного армійського колективу. Тут разом із ним грали ще кілька вихованців закарпатського футболу: майстер спорту Томаш Пфайфер, Арпад Шандор, Олександр Данилаш, Василь Медвідь, Степан Андрейчик, Степан Мадяр та інші. А працював із командою відомий фахівець, заслужений тренер УРСР, майстер спорту з Ужгорода Ернест Іванович Кеслер (він у той період обіймав посади начальника команди й головного тренера).
У 1965 році Володимир у складі збірної юнацької України бере участь у престижних турнірах «Юність» та «Надія».
Через рік футбольний колектив львівського вищого військово-політичного училища, за який виступав ужгородець, виборює один із найпрестижніших кубків того часу – «Кубок мільйонів» (приз Центральної ради союзу спортивних товариств і організацій). До речі, тоді з ужгородцем у команді також грали два Золтани – мукачівець Мілес та тячівець Мечей, Степан Мадяр, Фіцай та Ковач.
1967–1968 рр. – Володимир Пінковський разом із такими закарпатцями як Петро Андрейчик, Василь Медвідь, Олександр Данила та Томаш Пфайфер грають за львівський армійський клуб. Тут головним тренером і начальником команди був ужгородець Ернест Кеслер.
У 1970 році Володимир Пінковський повертається в рідну команду – ужгородську «Верховину», кольори якої захищає ще шість футбольних сезонів.
У 1972 році Володимир Іванович у складі вже «Говерли» стає срібним, а через рік – разом із командою посідає четверте місце чемпіонату колишнього Союзу в другій лізі серед українських команд класу «А».
У 1972 році закінчує Львівський інститут фізкультури і майже три десятки років працював тренером ужгородської спеціалізованої обласної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву (СДЮСШОР) із футболу, де навчав азам футбольного мистецтва юних мешканців міста над Ужем.
Володимир Іванович як досвідчений дитячий тренер любив говорити: «Я допомагаю юним ужгородцям та дітям із навколишніх сіл обласного центру «гризти» не просту, але таку цікаву футбольну науку. По-перше, навчаю їх усього, що знаю сам. Адже перемога – це кінцевий результат нашої спільної з ними роботи. Вчу їх колективізму, аби завжди вони відчували лікоть друга, а на полі – партнера по команді, адже футбол – це колективна гра. Мені завжди приємно порівнювати футбол із грою оркестру. Якщо в ньому бодай один музикант фальшивить – це брак. Аналогічно і в футболі. Кожен гравець чи він лідер у команді, чи її капітан, особливо в дитячому віці повинен насамперед виконувати настанови тренера».
І його вихованці не підводять, правда, грають у футбол і навчаються не на «5», як їх навчитель, а на всі «12» балів. Багато його вихованців – нині відомі футболісти, які грають у різних командах як українських, так і зарубіжних клубів.
Помер Володимир Іванович 9 лютого 2014 року від важкої тривалої хвороби.
Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ