Кожен крокує життям по-своєму: хтось знаходить себе і поринає сповна у справу, яку обрав, одразу, хтось на шляху до правильної стежки робить купу помилок, і лише з часом розуміє, що здатне розрадити душу, а комусь, на жаль, так і не вдається знайти те, що надихатиме.
Марина Лавришинець – одна з тих, хто руйнує стереотипи, і крокує до мрій попри все. Дівчині наразі – 20.
Вона з дитинства хворіє ДЦП, однак, незважаючи ні на що, впевнено крокує з дня в день, і добре знає, що від усіх негараздів її врятує музика!
Марина завжди любила співати, пісня, для неї, - щось невимовно справжнє, щире світле і радісне.
У ноти можна влити будь-які фарби: від білого до чорного, від жовто-синього до червоного. Музика розповість про все, що на серці, і завжди розрадить. Дівчина ось уже два роки займається вокалом з відомим у краї педагогом Яною Садварій. Познайомилася юна співачка зі своїм викладачем на пісенному конкурсі «Різдвяна зіронька», де здобула Гран-прі, і отримала авторську пісню пані Яни в подарунок..
Наразі успішно їздить на співочі конкурси, здобуваючи на них різні нагороди. Нещодавно Марина приїхала з Вінниці, де стала призером всеукраїнського пісенного конкурсу для людей з особливими потребами «Золотий птах».
На конкурсі закарпатка виконала ліричну пісню про кохання Таїсії Повалій «Доля». Дівчина каже, що спершу трохи хвилювалася, але потім просто щиро співала, і у неї все вийшло.
Саме щирість виконання й допомогла Марині не загубитися серед талановитих конкурентів, і торкнутися голосом до сердець всіх членів журі «Золотого птаху».
А ще дівчина розповіла, що під час конкурсу її віддано підтримували батьки, рідні та друзі, і ця підтримка додавала конкурсантці сили під час вокального бою.
Юна співачка зазначає, що дуже вдячна своїй викладачці за знання, віру та постійну підтримку. Також дівчина зізнається, що коли почула, що посіла у конкурсі «Золотий птах» третє місце у старшій віковій категорії – щиро зраділа, адже ще раз усвідомила, що таки недарма вона живе співом. Тепер юна вокалістка має намір впевнено підкорювати нові вершини зіркового олімпу.
Окрім того, за порадою мами, дівчина опанувала бібліотечну справу В Ужгородському колежеджі культури та мистецтв, а наразі вступила на філфак УжНУ, де здобуде фах українського філолога. А ще Марина мріє збудувати сім’ю. Дівчина каже, що кохання – почуття, яке окрилює, а не розчаровує, тому вона відкрита для чарівного стану душі.
Дівчина стверджує, що крокує життям впевнено завдяки непохитній підтримці батьків та друзів, які завжди готові допомогти. Ранок Марини завжди розпочинається з чаю та дзвінка батькам, бо це для неї запорука гарного дня. Дівчина переконана, що все в житті можна здолати, якщо вірити у себе та приймати підтримку тих, хто поряд., а ще – стверджує, що слід навчитися жити з усмішкою на обличчі. І, навіть, якщо щось не вдається, треба вірити, що негаразди минуть, і пам’ятати: на все в житті – Божа воля.
Вікторія Лисюк,
«Час Закарпаття»