Якщо відверто, то люди не особливо довіряють владі, стверджуючи, що вона багато обіцяє, а мало робить для їхнього блага. Навіть поодинокі скептично сприйняли заяву «губернатора» краю, що 2016-й оголошено роком доріг в області. Сумніви песимістів розвіюють конкретні справи. На Міжгірщині теж виразно видно масштабні сліди втілення девізу в діло.

Синевирська Поляна – село, відоме не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Гучно прославила населений пункт передусім перлина Карпат – Синевирське озеро, що знаходиться у високогір’ї (989 м над рівнем моря). Саме сюди проліг масовий потік мандрівників із усіх-усюд, щоб помилуватися верховинською святинею в долонях синьогір’я, довкруж обперезану смерековим намистом. Але, як не прикро констатувати, путівець до Морського ока – така синонімічна назва природного басейну – викликав останнім часом один сором. Вщент розбитий був шлях у селі зі славнозвісним озером. Місцеві підтверджують, що майже два десятки років у осідку не проводився ремонт дороги.

«Дійшло до того, що й пішки до церкви важко стало добиратися, – не без підстав висловлювала своє обурення мати-героїня Олена Тернавчук, – яма слідувала за ямою, мов за воєнного бомбардування».

Але очевидні переміни стану сільського шляху сталися цього літа. Горяни так і кажуть задоволено: тепер по асфальтівці хоч яйця коти. А підприємець Сергій навіть гордо заявив, що вони, синполянці, вже народ цивілізований, і промовисто уточнив – європейці – внаслідок реконструкції довжелезного манівця.

Варто відзначити, що позитивні зрушення проходять швидкими темпами. Сільський голова Синевирської Поляни Юрій Горват із секретарем органу місцевого самоврядування Марією Красняник запам’ятали точну дату початку робіт – 22 червня ц. р., повідомляючи, що на проведення ямкового ремонту дороги державного значення (8 км) та капітального (7,7 км) за сприяння голови облдержадміністрації Г. Москаля виділили 7,2 млн грн, в тому числі 800 тис. грн із місцевого бюджету різних рівнів. Одного й іншого виду ремонти проходять аж від Товчки – житлового масиву сусіднього Синевира, що біля підніжжя його перевалу, – і до самої «підошви» Синевирського озера (сама асфальтівка прокладається від реабілітаційного центру бурих ведмедів і до нижньої частини Морського ока). А це – чималий відрізок автомагістралі. До речі, минулого тижня міжгірські райавтодорівці вже завершили ямковий ремонт.



А капремонт проводить ремонтно-будівельна дільниця, що є філією «Закарпатоблавтодора», задіявши сучасну техніку. До речі, щодо забезпечення нормальних умов шляховиків, то назустріч пішов НПП «Синевир», тимчасово виділивши їм будинки для нічлігу в рекреаційному пункті «Рабачанка», що при дорозі, котра ремонтується.

Паралельно відбувається і підготовка до облаштування прирічкових габіонів загальною протяжністю 350 п. м. Всі основні роботи планується завершити вже напередодні проведення фестивалю “На Синевир трембіти кличуть”, який дасть про себе знати 21 серпня ц. р.

Вже очевидні позитиви від ремонту дороги. Найперше, що потік автотуристів на цьому маршруті кількаразово збільшився. Зате зменшилося, точніше сказати припинилося, «русло» сердитих скарг на стан автостезі, які ще недавно сипалися, як з рогу достатку, від місцевого населення і подорожуючих гостей. За цих змін, ясна річ, дано і поштовх як розвитку самого села, так і туріндустрії.

Варто відзначити, що кипить робота і на аварійній автостраді Синевирського перевалу. Заасфальтовано «тещин язик» – крутобокий серпантин, на якому зсув пошкодив частину дорожнього полотна. Водночас проходить ліквідація наслідків, що сталися тут за обвалу придорожніх бетонних щитів через перезволоження ґрунту. Придорожні підпірні стінки міцно, за сучасними стандартами, укріплюють працівники мукачівського ТзОВ «Автоміст» (бригадир Володимир Сочка). Приплюсувати необхідно й те, що цього року на Міжгірщині в різних місцях на дорогах «зарубцьовувала» численні вибоїни шляхова струменева машина. Словом, таких значних ремонтних робіт, , які й зараз у розпалі, район давно не пам’ятає.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
Фото автора