Наше Закарпаття приваблює мандрівників не тільки своїми краєвидами та туристичними принадами. Чимало подорожуючих цікавляться історичними об’єктами, які часто можна виявити у зовсім неочікуваних для цього місцях. Одним із таких об’єктів у нашому краї є колишня радарна станція далекого спостереження, основним завданням, якої було відстеження ядерної загрози з боку Америки.
Полонина Руна (Рівна), що на Перечинщині, зберігає чимало таємниць. Та вже те, що до неї із захованого високо в горах села Липовець веде добротна бетонна дорога, яка наштовхує на думку про чималий інтерес військових до полонини. Та попри те, що “бетонку” прокладали ще за часів Радянського Союзу, вона досі придатна для проїзду навіть легковими вітчизняними “Тавріями”.
На самій вершині встановлено обеліск загиблим військовим під час Великої Вітчизняної війни та місцевим партизанам. Саме тут під час бойових дій 1943-1944 роках висаджувались десантні групи радянських військ. У напівзруйнованому стані збереглась призначена для цього площадка. Під час боїв чимало бійців тут загинуло.
Проте основним свідченням “холодної” війни виступає напівзруйнована радарна станція далекого спостереження, завданням, якої було відстеження ядерної загрози з боку американців. Про режим секретності військового об’єкта говорять її заглиблене на десяток метрів розміщення, маскування кам’яною кладкою. Зараз більшість кам’янки зруйновано, а земляний шар розмито підземними водами, а також розкопано любителями легкої наживи.
Більшість велетенських бетонних плит, з яких побудовано станцію та воєнні бункери, збереглись у відмінному стані. Зруйнувались тільки ті перекриття, які заливалися майстрами вже на місці. Власне будівлю спроектували так, що у ній можна було пережити навіть ядерну та газову атаку. Про масштабність роботи проектувальників та інженерів свідчать обрізки заржавілих труб від комунікацій, які з’єднували між собою велетенські будівлі.
Колись на місці, де проходили всі комунікації, працівники місцевого колгоспу хотіли відкрити гірськолижну базу, однак згоди від влади так і не отримали. Проте у 2008 році фірма СТС, створена Єврокаром для облаштування величезного туристично-рекреаційного комплексу на полонині, отримала для цього ці землі та планувала відразу розпочати там будівництво.
Зараз же потужний військовий об’єкт облюбували хіба, що туристи і прихильники неформальної музики. Іноді тут проводяться тематичні вечірки для любителів екстриму, про що свідчать графіті на стінах всередині бункерів.