Коли саме був закладений альпінарій на теперішній Жупанатській площі в Ужгороді — достеменно не відомо. Цей зелений клаптик як садово-паркова зона відомий ще з середини XIX століття. Так, наприклад, на кадастровій мапі 1863 року вже зафіксовано невеликий сквер біля південного фасаду будівлі жупанату.

В сучасних межах ужгородський альпінарій сформувався за часів Першої Чехословацької республіки. На початку 1920-их років ця територія ще була обгороджена високим парканом, але згодом стала публічною. Поштовхом для благоустрою цієї зеленої зони та облаштування альпінарію, імовірно, стало встановлення тут пам’ятника видатному карпаторуському політичному і громадську діячу, історику та публіцисту — Адольфу Добрянському.

Погруддя Добрянського створила відома скульпторка Олена Мондич-Шиналі. Відкриття пам’ятника відбулось 17 листопада 1929 року в урочистій атмосфері з військовим оркестром та учительським хором — за участі земського президента Антоніна Розсипала, градоначальника Костянтина Грабаря, представника Міністерства народного просвітництва, єпископа Петра Гебея, представників різноманітних місцевих культурних товариств, делегацій з Праги, Львова та інших міст.

За даними історика та дослідника Закарпаття Петра Сови, вже на початку 1930-их років скверик з пам’ятником сформувався як класичний альпінарій — на природньому ландштафті з виходами вулканічних порід висадили характерні рослини, зокрема тис, стовбчастий ялівець, самшит тощо. В цей же період створено доріжки, посипані гравієм та облаштовано озерце.

На жаль, після приходу угорців погруддя Добрянського у ніч із 22 на 23 травня 1939 року було демонтовано та знищене.

Формування ландшафту

Сучасного вигляду ландшафт ужгородського альпінарію набув у 1960-их роках. Саме тоді до альпінарію було завезено три великі кам’яні брили, облаштовано альпійську гірку, гравійні доріжки вимощено колотим каменем, а для природнього озерця облаштовано бетонну чашу, викладену каменем.

Також у 1960-их на території цього садово-паркового об’єкту з’являються оригінальні лавки у вигляді дерев’яних колод, які дуже м’яко вписались в оточення.

Ось як описується альпінарій у путівнику по місту, виданому у 1978 році (мовою оригіналу):

«…В Ужгороде много живописных уголков. К ним принадлежит и Советская площадь с прилегающими к ней улицами.

Архитектура площади складывалась веками, без предварительного плана застройки. Площадь ассиметрична, раскинулась на небольшом холме. Из-за неровности рельефа на холме были созданы искусственные террасы с опорными мурами из грубо оббитых камней.

На южном склоне площади, усыпанном естественными выходами вулканических пород, создан альпинарий. Его пересекают вымощенные колотыми каменными плитами дорожки, соединенные ступенями из грубо отесанных камней.

Вдоль дорожек расставлены оригинальные, из толстых бревен, скамейки. На зеленой траве между кустами виднеются крупные валуны, каменные глыбы вулканических пород.

У стены, подпирающей верхнюю террасу, выложена искусственная горка из глыб желтоватого известняка. От горки берет начало ручеек. Ниспадая каскадами по каменному руслу, он течет в скальное углубление, а оттуда — на нижнюю террасу в небольшой водоем с извилистыми берегами.

В альпинарии растут тис, самшиты, можжевельник и, туи, биоты, сосны, ели, березы, различные кустарники. Подобраны соответствующие альпийские и субальпийские травы и цветы…»

Чапля

У 1970-их роках на водоймі міського альпінарію оселяється металева чапля. Виготовив птаха відомий закарпатський митець Володимир Щур, який також є автором скульптури Пегаса на Жупанатській площі та ряду інших об’єктів. Хоча чаплі вже багато років нема в альпінарії, і виросло ціле покоління, яке ніколи не бачило цього металевого птаха — молодь і досі називає цю місцину Цаплею.

Бокшай та ЕрделіУ 1992 році в альпінарії з’являється пам’ятник корифеям закарпатської школи живопису — Йосипу Бокшаю та Адальберту Ерделі.

У 2016 році ужгородський альпінарій переживає складні часи — на цій пам’ятці садово-паркового мистецтва розпочато нищівну, бездумну і безглузду реконструкцію.