Із 1974 року Михайло Іванович працював заступником головного лікаря санаторію «Сонячне Закарпаття». Кандидат медичних наук, має свій неординарний погляд на сучасну гастроентерологію, який інколи суперечить навіть загальноприйнятим світовим стандартам. Він – автор та співавтор близько півсотні наукових робіт і двох десятків рацпропозицій. А ще, навіть будучи на пенсії, любить прокидатися вдосвіта, бо вважає, що в цей час світ найщедріше ділиться з нами всім найкращим.
Михайле Івановичу, популярним є питання: якби довелося почати життя спочатку, чи обрали би той самий шлях?– Тричі мені пропонували працювати в престижних медзакладах Москви, очолити санаторій-профілакторій АН УРСР під Києвом, бути головлікарем «Гірської Тиси», «Перлини Карпат», іти на кафедру терапії Івано-Франківського медінституту, на факультет післядипломної освіти УжНУ, в науково-дослідницьку лабораторію Інституту фізіології АН УРСР у Трускавці. Але я не звик до частих змін, тим більше, що призвичаївся до практичної роботи саме в санаторній системі області. Відіграло роль і те, що я «пізній»: на медфак вступив у 25 років, закінчив – у 31, дисертацію захистив у 44. Першу пропозицію – залишитися на кафедрі анатомії УжДУ – я відкинув, бо пам’ятав прогноз викладача терапії, що з мене вийде саме терапевт.
Ви свідок багатьох реформ у медицині. Які з них були потрібними, які безглуздими?
– На це питання мені важко відповісти, бо в системі МОЗ працював недовго, зате якось навіть за чотирьох (згідно зі штатним розкладом) – виконував функції завідувача фельдшерсько-акушерським пунктом с. Вучкове. Платили, правда, лише 1,5 ставки. Обслуговував ділянку від с. Запереділля на Міжгірщині й до нижнього кінця с. Нижній Бистрий на Хустщині. Їздив велосипедом, лісовозами та навіть мотовозом по вузькоколійці до гуртожитків і котлопунктів, де лісоруби перебували тижнями, суцільно вирубували електропилами ліс для відбудови Донбасу… Щодо реформ, то право вибору лікаря пацієнтом можна підтримати. Така система змусить працювати над поповненням професійних знань постійно. Адже медицина, як жартують колеги, за точністю стоїть на другому місці, …якщо відлік починати з кінця. Після неї лише теологія. Щодо рівних прав, то треба передбачити й право лікаря відмовлятися від пацієнта.
Лікуйте хворі мигдалики, гайморити й учіть англійськуВи спеціалізуєтеся на хворобах шлунково-кишкового тракту. Причин їх виникнення безліч...– Зараз хворі ходять на ультразвукове обстеження, здають різні аналізи, а вже тоді йдуть до лікаря. Але при огляді виявляється, що встановлений «узистом» діагноз, наприклад холецистит, аж ніяк не основний. Можливості УЗД, як і рентгендослідження, не безмежні. Тому хворий спочатку повинен звернутися до лікаря, а вже потім, за його рекомендацією, йти на цільові обстеження, а не тратити даремно час і гроші.
Є багато теорій очищення організму. Ви пропонуєте промивання травного каналу ізотонічним трикомпонентним сольовим розчином. В чому його переваги?– Розчин цей ізотонічний, тому не подразнює слизові оболонки, проходить зверху вниз, тобто природно, істотно не підвищує тиск у шлунково-кишковому тракті, що відбувається при традиційних ретроградних промиваннях товстої кишки. Розчин збалансований за сольовим складом – як плазма крові, тому при всмоктуванні його частини в кров не викликає істотних порушень гомеостазу. Методика ефективна при багатьох хворобах, і не лише гастроентерологічних, виконується і в домашніх чи навіть у польових умовах, доступна за вартістю. Вперше вона опублікована в 1988-му, а вже в 1989-му включена в методичні рекомендації Військово-медичного управління Міноборони СРСР. А там дилетантів не було. У випадках отруєнь пероральне промивання швидко, як ніщо інше, допомагає хворому і може навіть врятувати життя. Дуже позитивні відгуки від хворих на цукровий діабет другого типу, при подагрі та ін. Шкода, що медицина іноді надто консервативна. Але ця методика житиме.
Здається, автор тези про те, що проблеми в шлунку викликає гелікобактер пілорі, отримав Нобелівську премію. Ви поділяєте цю думку?– Не один, а два автори. Б. Маршалл та Р. Уоррен з Австралії в 1983 році вперше висловили припущення, що відкриті ними в шлунку пілоричні гелікобактерії є причиною гастриту. Пізніше цим паличкоподібним «приписали» ще й багато інших хвороб, і зараз чи не в усьому світі вивчають ці бактерії. В 2005-му автори нагороджені Нобелівською премією.
Професор Оксана Ганич, котра мене вчила, при атестації теж поставила це питання. Я відповів, що заперечувати можливу патогенну роль цих бактерій при гастриті та виразковій хворобі не можна, але вважаю, що вони не головні «винуватці», а є співпричиною. У той час я вже мав власну концепцію, що причиною хронічних запалень шлунка та дванадцятипалої кишки можуть бути неспецифічні запальні захворювання носоглоткового лімфоїдного кільця, насамперед хронічний тонзиліт, фарингіт, гайморит та інші вогнища інфекції, на котрі хворі (та й лікарі) майже не звертають увагу. В 1985 році спільно з моїм учителем і науковим керівником Андрієм Сочкою, на жаль, уже покійним, ми опублікували про це статтю в журналі «Врачебное дело».
Пізніше виявилося, що причиною цих вогнищ інфекції в гастроентерологічних хворих є золотистий стафілокок. Спільно з мікробіологом Л. Ірчак про це писали в матеріалах кількох наукових конференцій, а також у журналі «Врачебное дело». Лікувати хронічну інфекцію антибіотиками малоефективно й небезпечно. Я використав щеплення анатоксином стафілококовим адсорбованим. У СРСР він коштував 37 коп. за 10 ампул, а перша ціна в Україні незалежній уже 37 гривень, пізніше – понад 300 грн, а зараз його в аптеках немає, бо виробляють очищений анатоксин у Москві. Запатентовано «Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту за Завадяком – Лазориком». О. Ганич пропонувала на цю тему працювати над докторською дисертацією, але я б задовольнився написанням огляду літератури. Він був би цікавий і корисний. Думаю, що з часом ставлення до пілоричних гелікобактерій як до основної причини хронічної гастродуоденальної патології (виразки, гастрит, дуоденіт) змінюватиметься. Якби мої статті друкувалися англійською, думаю, що резонанс був би, бо токсини стафілококові не поступаються гелікобактерним. Порада молодим: лікуйте хворі мигдалики, гайморити навесні та восени й добре вчіть англійську.
їсти правильно: спочатку – чай, білки – насамкінець.
Популярною є думка, що на сніданок треба їсти солодкі кашки. Але тоді організм виділяє інсулін. А зранку він мав би виділяти жовч. То нам пропонують перевернути все з ніг на голову?
– Я теж дещо переверну, але на ноги. Важливо знати, яка правильна послідовність прийому страв. Спочатку п’ють рідину – воду, чай, компот чи сік, далі вживають першу страву, їдять салат, гарнір із хлібом, а в кінці – м’ясо, рибу, яйця, сир, творог чи інші білкові продукти, наприклад, бобові (квасоля, горох, соя, горіхи, гриби), роблять два-три ковтки прісної води, щоб видалити з глотки залишки їжі, котрі є живильним середовищем для бактерій. Чому саме така послідовність? Бо в шлунку є фермент пепсин, який розщеплює лише білки. Жири та вуглеводи розщеплюються ліпазою та амілазою відповідно, а вони діють у тонкій кишці, починаючи з 12-палої.
Правильна послідовність прийому страв сприяє швидкому проходженню в кишечник тих, у котрих немає білка. Це забезпечує оптимальний режим травлення. В шлунку є хеморецептори, які сигналізують, коли туди потрапить продукт, багатий на білок. Тоді вихід зі шлунка (пілоричний відділ) закривається. Якщо починати з ковбаси чи іншої білкової «закуски», в шлунку варитиметься все, що потрапить туди пізніше. А це велике навантаження, в судини органів травлення надходить багато крові, обкрадаючи й мозок. Тому й кажуть, що «сите черево на науку не квапиться».
Щодо сніданку: «Сніданок з’їж сам, обідом поділися з другом, а вечерю віддай ворогу». Тоді з самого ранку запускаються обмінні процеси, і все йде правильно. Важливо вживати овочі й фрукти за кожним прийомом їжі. Українці їдять їх лише 1/3 від тої кількості, що поїдають наші західні сусіди. У людей немає ферментів, які розщеплюють рослинні волокна, тому всмоктується лише рідка фаза овочів та фруктів. Але нерозщеплена клітковина виконує дуже важливі функції: зв’язує різні токсини, очищаючи організм, збільшує об’єм калових мас, запобігаючи закрепам, сприятливо впливає на корисну мікрофлору і пригнічує патогенну і навіть попереджає розвиток пухлин. На добу потрібно з’їдати 0,6 – 0,9 кг овочів та фруктів у будь-якому вигляді – сирі, варені, тушковані, печені.
ПИТИ ТРЕБА З ТОГО КОЛОДЯЗЯ, З ЯКОГО ПИВ ВАШ ДІД
Чому такими шаленими темпами зростає статистика серцево-судинних хвороб?
– Неякісна їжа, стреси відіграють негативну роль. Треба сказати про сіль. Людині на добу її потрібно близько 6 г (менше чайної ложки), а вживають значно більше, та ще й п’ють мінеральну воду. Частина хворих на гіпертонію могли б поліпшити свій стан, якби дотримувалися норми. Але в багатьох із них є потяг до солоного, як у діабетиків до солодощів. Між тим 2 г гідрокарбонату натрію мінералки затримує в організмі води стільки ж, як 1,5 г харчової солі. Надлишок солей збільшує об’єм циркулюючої крові й підвищує артеріальний тиск. Останній – одна з причин інсультів, інфарктів, високої смертності від них.
Надлишок маси тіла, що зараз є в приблизно половини населення планети, – один із факторів ризику померти майже на 8 років раніше. Зайвих 10 кілограмів підвищують артеріальний систолічний (максимальний) тиск на 3 мм ртутного стовпчика, а діастолічний (мінімальний) – на 2 мм.
Ще одна причина в тому, що людина від природи – лінива, і коли може лежати – лежить. А треба рухатися. Тоді й серцево-судинна та дихальна системи тренуються, і зайві калорії згорають, і артеріальний тиск нормалізується, і настрій поліпшується, та й опірність організму підвищується. Шкідливі звички також згубно впливають. Англійські дослідники дійшли висновку, що, оскільки зловживання алкоголем дуже поширене, то саме цей «легальний наркотик» стоїть на першому місці за негативним впливом на здоров’я, випереджаючи навіть героїн. Стосовно впливу екології на тривалість життя думки неоднозначні. Досить сказати, що відносна кількість довгожителів у Києві значно більша, ніж на Закарпатті.
Ще один несприятливий фактор – міграція людей із одного регіону в інший. Пити треба з того колодязя, з якого пив ваш дід, бо по спадковості передається активність тих ферментів, котрі сприяють адаптації саме в цьому регіоні.
Чи поділяєте думку, що одним із найкращих лікарів є наш організм?
– Природа – кращий із лікарів. Вона виліковує ¾ своїх пацієнтів і ніколи не говорить гидоту про своїх товаришів по праці, вважав лікар древності Гален. Фактично, організм сам виліковується. Хворий вважає, що це робить лікар, а останній погоджується з цим, щоб зміцнити віру в одужання. Звичайно, медицина багато в чому допомагає, але лише доти, поки в організмі є резерв міцності. Коли він вичерпується, ні лікарі, ні екстрасенси, ні народні цілителі, монахи чи гадалки вже не допоможуть.
Вранішню зарядку роблю щодня, навіть у тамбурі поїзда
Чи були моменти, що ваш медичний фах згодився в повсякденному житті?– Близько восьмої повертаюся з нічного чергування. Бачу – лежить і тіпається в судомах чоловік у одязі митника. «Вже зранку набрався», – засуджують перехожі, а це був напад епілепсії. Допоміг, щоб нещасний не травмувався, обтрусив пацієнта і себе від пилюки та пішов на пари. Ще один випадок трапився в центрі Одеси. На вулиці б’ються двоє. Безперервний потік людей по широкому тротуару обтікає їх, наче вода. Довший уже лежить, дебелий бугай копає його ногами. Жіночий крик: «Мужчины, где вы? Смотрите, убивают!» Ніхто не реагує. Ставлю портфель, щосили, двома руками одночасно (бо нападник мав дуже товсту шию) вдаряю по спині, заламую руку, як кліщами притискаю судинно-нервовий пучок до плечової кістки, і зненацька в мене виривається: «Пройдем, гражданин!» Не так мої скромні фізичні можливості, як ця фраза забезпечила безпеку. Виявилося, що це старший бив прийомного сина. За що бив, я не уточняв, попросив підняти, витерти й одягнути окуляри, що нападник виконав.
Ви починаєте ранок із бігу горами, які видно з вашого вікна. Чи багатьох вдалося спокусити такою практикою?– Дехто пробував бігати ранком, але їх вистачало ненадовго. Зараз бігаю не завжди, але вранішню зарядку роблю із 1951-го щодня, навіть у тамбурі поїзда. Бо коли піднімаємося з ліжка, ми лише встаємо у вертикальне положення. Щоб прокинутися, треба розбудити весь мозок. Цьому сприяють не легальні допінги – кава чи чай, котрі я майже не вживаю, а саме імпульси від працюючих м’язів, сухожиль, суглобів до головного мозку. Ранішнє світло до сходу сонця збільшує вміст ендогенних опіатів, сприяє розщепленню адреналіну, дає бадьорість і оптимізм. Хоч зарядка стала звичкою, інколи цього не хочеться робити, але знаю, що треба, щоб не ходити сонним до обіду. Раджу всім хоч би по 15 – 30 хв. робити посильну ранкову гімнастику. Рекордний спорт шкодить, а фізкультура – корисна. Адже рух – це життя, казав Вольтер.
Розпитувала
Мар’яна НЕЙМЕТІ, газета "Новини Закарпаття"