Чому кислотність важлива?Колись селяни визначали кислотність на смак, але при цьому не виключалося зараження хворобами або паразитами. Зараз його визначають за зміною кольору розчинів барвників при додаванні ґрунту, порівнюючи кольорові діаграми рН, надруковані на папері поруч із шкалою рН (стандарт), та отриманий зразок. Але найбільш точно встановлюють цей показник за допомогою спеціального приладу – рН-метру. Є й лабораторні методи.
Оскільки в межах ділянки можуть бути значні відмінності в рН, то визначають середнє значення, забираючи ґрунт на аналіз із кількох місць у один зразок. При цьому часто використовують «метод конверта» – зразки беруть у кутах та на перетині діагоналей ділянки.
Кислотність ґрунту дає уявлення про його придатність для вирощування тих чи інших рослин. Так, різні сільськогосподарські та декоративні культури потребують оптимальних діапазонів кислотності, за яких вони ростуть у рази краще. Чому? Бо рН суттєво впливає на розчинність поживних речовин. Крім моніторингу кислотності ґрунтів слід дослідити їх поживний стан, особливо вміст «родючої тріади» – азоту (N), фосфору (P) і калію (К). Перший сприяє росту надземної частини, другий – коріння, а третій – усієї рослини. Культури засвоюють також сірку (S), кальцій (Ca), магній (Mg), мікроелементи: залізо (Fe), марганець (Mn), цинк (Zn), мідь (Cu), молібден (Mo), бор (B), хлор (Cl). Рослини отримують 14 із 17 основних поживних речовин із землі, причому засвоюються вони лише після переходу в ґрунтовий розчин. Сильно кислі ґрунти (рН 4,0 – 5,0) можуть мати високі концентрації розчинного алюмінію, заліза й марганцю та бути токсичними для зростання деяких видів. За винятком Fe, за кислих рН доступність для рослин більшості поживних елементів низька, тому вони одержують недостатнє живлення, – адже ці речовини є у ґрунті в недоступній формі. Наприклад, фосфор погано розчиняється і є найбільш доступним для рослин при кислотності близько 6,5. Загалом діапазон рН ≈ 6 – 7 сприяє оптимальній засвоюваності поживних речовин. Інколи злегка лужне (7,4 – 7,8) або дещо вище значення рН ґрунту може викликати в деяких рослин, наприклад, хлороз (пожовтіння) листя через дуже низьку доступність заліза.
Яку кислотність люблять ваші рослини?Деякі рослини переносять сильно кислі ґрунти або ростуть лише на них, а інші розвиваються добре тільки у слабокислих та помірно лужних.
Картопля, солодка картопля, селеріак, цикорій, ендивій, баклажан, цибуля-шалот, шпинатний буряк, щавель, ревінь, дика суниця, полуниця, кавун, люпин, азалії, верес, гортензія, лілія, яблуня, малина, чорниця (яфини), журавлина, чорниця американська, рододендрон, береза, гінкго дволопатеве, дуб, ялина найкраще ростуть у діапазоні рН у 5,0 – 5,8. Брюссельська капуста, морква, часник, гарбуз, кукурудза, соя, квасоля, квасоля лімська, горох, петрушка, томат, перець, кабачок, диня-пекучка, каллард зелений, редис, турніп, соняшник, смородина, слива, цитрусові, бегонії, кала, камелія, фуксія, фіалка, клематис добре розвиваються на ділянках із рН 5,5 – 6,8. Оптимальним діапазоном кислотності для таких рослин, як аспарагус, рис, буряк, китайська капуста «Бок-чой», броколі, кале, кольрабі, салат сійний, гірчиця, диня, овес, капуста, цвітна капуста, селера, шпинат, пекінська капуста, цибуля ріпчаста, арахіс, мангольд, аґрус, виноград, персик, груша, абрикос, глід, інжир, фундук, фіалка Вітрокка, бамія, півонія, свидина біла, є 6,0 – 6,8. А для таких культур, як огірок, тим’ян, акація, тамарикс, фінікові пальми, гранат, оливи, центаурея, гвоздики, барвінок, герань, олеандр – 7,0 – 8,0.
На ріст рослин рН впливає й через активність корисних мікроорганізмів, зокрема бактерій, котрі розкладають органічну речовину, кількість яких знижується в сильно кислих ґрунтах. Це гальмує мінералізацію органічної речовини, що зумовлює її накопичення і зв’язування в ній поживних речовин, особливо азоту. Внесення азотних добрив із високим вмістом амонію (NH4+) робить ґрунт іще кислішим. Тому ще до посіву або посадки рослин слід визначити рН і потребу у вапнуванні й застосуванні тих добрив, які найкраще підходять у конкретному випадку.
Вапнування – для розкисленняПереважна більшість ґрунтів Закарпаття – кисла. Причин цьому багато, зокрема вимивання дощовою водою іонів кальцію, магнію, калію й натрію; надходження у ґрунт вуглекислого газу, який утворюється в результаті розкладу органіки й дихання коренів та розчиняється в ґрунтовій воді з утворенням кислоти; утворення азотної й сірчаної кислоти від розкладу органічних речовин і окислення амонію та сірки добрив. Сильно кислі ґрунти, як правило, є результатом дії цих кислот, а також тривалого вирощування культур без вапнування ґрунту тощо.
Розкислити ґрунти можна. Для цього в них додають вапно. Воно не тільки заміщає іони водню, а й може забезпечити ґрунт деякими поживними речовинами, зокрема кальцієм і магнієм. Вапно також значно підвищує доступність для рослин фосфору з міндобрив, азоту, що надходить від розкладу органічної речовини. Вапно не забруднює ґрунти. Серед найбільш доступних матеріалів для вапнування – кальцієвий вапняк, доломітовий вапняк із високим вмістом магнію, деревна зола.
Як правило, у ґрунт приорюють вапна дещо менше від його кількості, розрахованої для повної нейтралізації за гідролітичною кислотністю, яку встановлюють у лабораторії. Додавання в землю вапняку (карбонату кальцію), доломіту (карбонату кальцію/магнію), гашеного вапна (гідроксиду кальцію) і негашеного вапна (оксиду кальцію), силікатів кальцію і магнію нейтралізує кислотність, що дозволяє ефективніше використовувати добрива, покращує аерацію ґрунту й надає грудкам кращої структури.
Вапнування слід проводити 1 раз на 3 – 5 років на ґрунтах із рН менше 5,5. Одночасно з визначенням кислотності та поживних елементів бажано перевірити вміст у ньому важких металів та залишків агрохімікатів.
Б. ШАРГА, доцент УжНУ,
М. БУЛИНА, зав. Ужгородської прикордонної державної контрольно-токсикологічної лабораторії