І, правду кажучи, далеко не всі навіть здогадуються про те, що її треба ще й удобрювати. Росте собі такий виноград роками, десятиліттями. І деколи лози вже такі старі та вузлуваті, як руки, а все ще щороку щедро плодоносять.
Але є в цього сорту й суттєвий недолік. Він дозріває доволі пізно. Для долинного Закарпаття це не перешкода, а от для гірського – проблема. Та сьогодні постало питання – бути чи не бути взагалі ізабеллі в нашому краї.
Але спочатку – трохи історії. Цей виноградний гібрид виник внаслідок того, що схрестили два види – лабруска і вініфера. І саме його завезли у Європу, щоб врятувати виноградники від тотальної філоксери. Тлю зупинили. А ізабелла залишилася, але ненадовго.
Цікаво, що в 1930 році Гітлер наказав знищити ці американські гібриди в Німеччині, навіть називав їх «представниками нищої культури». Виноробам пропонували фінансову допомогу в тому випадку, якщо вони викорчують такі кущі.
І от нині в Європі діють директиви ЄС, які обмежують імпорт червоних гібридних вин та тих, які не належать до виду Vitis vinifera. Тож у Америці, а згодом у Європі, ізабеллу, лідію та всю цю виноградну групу перестали вважати сировиною для вина. Вагомий аргумент – у них більший відсоток метилового спирту, ніж у інших винах. Доводи такі, що аж стає моторошно. Отруєння метанолом, кажуть деякі вчені, провокує таку хворобу, як розсіяний склероз. При травленні він окислюється до мурашиної кислоти й формальдегіду – а це ще й велика небезпека для нервової системи. Формальдегід розкладає очний нерв і може призвести до сліпоти. А ще він вражає печінку, аж до цирозу.
Проте інші фахівці вважають, що цей відсоток дуже мізерний: метилового спирту, який викликає такі розлади, тут усього лишень на 0, 01% більше, ніж у інших сортах. Та й старі закарпатські винороби й просто ті, хто має надворі луґош, ставляться до цього факту доволі скептично. Кажуть, що ще їхні прадіди пили це вино. І ніхто від нього не осліпнув.
Ізабеллу та їй подібні заборонили, коли в Італії було зафіксовано чотири смерті від вживання такого вина. І тут варто вдатися до статистики. Рівень споживання сягав до 100 літрів на рік на одного жителя! Відкинемо з цього загалу дітей та тих, кому не хотілося або не було за що його щоденно купувати, виходить, що більшість випивала по одному літру на день. А серед них ще були й особливі ентузіасти, які не витримали такого навантаження на печінку.
Тож сьогодні в деяких країнах цей неперебірливий до комфорту виноград усе ж вдалося реабілітувати. Бо навряд чи ви знайдете ще інший такий життєствердний вид. Навіть якщо вдарять люті морози або лозу пошкодять, вона знову буде боротися за життя. Щоправда, ізабелла та лідія дуже люблять вологу. Хоч вони й переносять усіляку погоду, не надто вимогливі до ґрунтів та навіть добрив.
Проте європейські майстри виноробства ізабеллі закидають ще й низьку якість вина. Наприклад, якщо вважати показником вишуканості аромат. Вважається, що цьому вину притаманний «лисячий» запах. А це неприпустимо для граційності, з якою має асоціюватися напій.
Але тут є ще один нюанс. Так, у американських сортах винограду аромат ви почуєте відразу. А європейські потішать вас цілим букетом тільки після тривалої витримки.
Але не всюди панує така думка. Так, у Бразилії ізабелла лідирує серед інших сортів. А ще маємо пам’ятати, що чи не всі сорти європейської лози були пересаджені на кореневі системи саме таких гібридів, як ізабелла, яка найбільше опирається тлі.
Серед закарпатських виноробів думки теж розходяться. Дехто вважає, що вино з ізабелли виходить не дуже добре. Воно, до того ж, дає великий осад. Його часто треба зціджувати. А от із каберне чи мерло в цьому сенсі мороки менше. Також цукристість його поступається іншим сортам. А коли треба додавати цукор – доброго вина вже не вийде.
У відповідь ви неодмінно почуте протилежну думку. Мовляв, це просто європейці стоять на сторожі своїх власних брендів, які їм удалося розкрутити. Тож їм не потрібні конкуренти, та ще й у вигляді такого дешевого вина. Адже цьому сорту непотрібний бозна-який догляд. Тому він випадає ще й із ринку хімічної промисловості, яка пропонує різні засоби для боротьби зі шкідниками. Адже відома легендарна стійкість цього сорту проти грибків і таких ворогів, як мілдью, оідіум, сіра гниль. Тож академік Паскаль Ріберо Гайон схиляється до думки, що Франція просто позбавляється від тих сортів, що стали небрендовими.
Звісно, сам виноград вживати не заборонено. Але хто його буде вирощувати тільки для того, щоб скуштувати цю ягоду? Виробники орієнтуються на вино, і тому цей сорт витісняється більш популярними. А тим часом ми дуже мало знаємо про ізабеллу. Чомусь часто виходить так, що заморські продукти в нас популярніші, ніж свої. Тому ми забуваємо, що в шипшині вітаміну С більше, ніж у лимонах. А ізабелла куди успішніше, ніж гранат, підвищує гемоглобін. А про її благотворний вплив на нашу кров годі й говорити.
Та й про вино загалом ми знаємо не так уже й багато. Скажімо, варто у воду на третину додати червоного натурального вина, і вже через годину відбувається її знезараження. Навіть збудники тифу гинуть у сухому виноградному вині щонайбільше за годину. Так само, як і збудники холери.
Але повернемося до рідної ізабелли. Цікаво, що при шаленій колишній популярності в нашому краї з неї не часто готують варення, як це прийнято в північніших регіонах. І вважається, що їсти таке варення треба з кісточками. І вже зовсім мало хто знає, що її листя лікує рани не гірше, ніж подорожник або чистотіл, причому навіть гнійні та виразки. А відвар із того ж таки листя зупиняє кашель. А от дуже кислі кучерики винограду виводять усілякі солі з організму.
Пересічні закарпатці не відмовилися від цього сорту. Але якщо мова про виноробів, то вони мусять грати за правилами ринку. І найближчим часом у Європі такий сорт може стати справжнім раритетом.
Мар’яна НЕЙМЕТІ, газета "Новини Закарпаття"