Він писав інтермедії для відомого радянського сатирика Аркадія Райкіна. Прізвище Кривіна внесено в Антологію сатири та гумору Росії. Він був прогресивним та демократичним і через свободолюбність йому діставалося від радянської системи. У 1973 році він випустив книгу "Подражание театру", яку забракували радянські спецслужби і вилучили та знищили весь наклад.
У 1988 році Фелікс Кривін виїхав на постійне проживання до Ізраїлю. Час від часу він приїжджав в Ужгород, який дуже любив і мав тут друзів. Саме один із його найбільший товаришів актор Лев Луцкер повідомив про смерть Фелікса Кривіна і процитував один із його віршів:
"СЕГОДНЯ НОЧЬЮ УМЕР ЗАМЕЧАТЕЛЬНЫЙ ЧЕЛОВЕК,ВЕЛИКИЙ УЧИТЕЛЬ,ФИЛОСОФ,ПИСАТЕЛЬ ФЕЛИКС ДАВИДОВИЧ КРИВИН.ПАМЯТЬ О НЕМ ОСТАНЕТСЯ В СЕРДЦАХ ВСЕХ,КОМУ ОН ОТКРЫЛ МУДРОСТЬ МИРОПОНИМАНИЯ,ДОБРА,ЛЮБВИ,ПОРЯДОЧНОСТИ,ПРАВДЫ.БУДЕМ ПОМНИТЬ ЕГО И БЕРЕЧЬ ЗАВЕТЫ ЕГО,ВОПЛОЩАЯ ИХ В ЖИЗНИ НАШЕЙ.ПУСТЬ ЗЕМЛЯ ЕМУ БУДЕТ ПУХОМ.
Только память живет века,
Человек - меньше века.
Коротка,
Как эта строка,
Жизнь
Человека.
Но вмещает она красоту
Утра, вечера, дня и ночи.
Если ж кто-то эту строку
Обрывает до точки.
Нарушается общий ритм,
Пропадает звучанье.
Все, что в тексте еще говорит,
Призывает к молчанью.
Только память живет потом,
Утешение - в этом.
Но ведь память - уже не то,
Если нет человека.
Лишь одна обрывается жизнь,
Мир огромен и прочен, -
Но уже теряется смысл
Утра, вечера, дня и ночи.
ФЕЛИКС КРИВИН".
Безперечно, Фелікс Кривін заслуговує на найбільше вшанування в Ужгороді і вартий того, щоб його іменем була названа одна з вулиць міста.