З початком зміни геополітичної карти, започаткованої агресією Росією стосовно України, великі світові гравці вбачають в цьому не тільки розвиток деструктивних процесів континентального характеру, а й загрозу створеним правилам співіснування на планеті. Відтак геополітиками запущено механізм стримування порушників порядку, який може призвести до розпаду однієї з найбільших держав світу – Росії. Фахівці припускають, що це може статися за дуже короткий період. Про це говорять дедалі частіше.
Соціально-економічна ситуація в Росії погіршується щодня, валютні резерви тануть на очах, глухе невдоволення у країні наростає. За попередніми розрахунками, на території теперішньої Росії може виникнути від 20 до 32 нових державних утворень.
Зрозуміло, що кількість варіантів необмежений, але у всіх буде присутня єдина схема, яка вже розпочалась втілюватись та полягає в наступному:
- у Москви закінчуються гроші, центральна влада стає все більш безсилою;
- ослаблення центральної влади оголює надзвичайну строкатість в розвитку і укладі життя регіонів;
- на цьому тлі відбувається якась подія, що перериває поступовість процесу і створює якісний стрибок в дезінтеграції РФ;
- дезінтеграція протікає у вигляді двох різноспрямованих, але взаємозалежних процесів:
а) виникнення міжрегіональних конфліктів, метою яких є підпорядкування слабких регіонів сильним;
б) виникнення міжрегіональних спілок з метою протистояння сусідам. Ці союзи ляжуть в основу майбутніх незалежних держав на колишній території РФ;
- на колишній території РФ поступово складаються нові держави, причому, швидше за все, виникне кілька «російських» держав.
Отже, все почнеться з того, що у Кремля закінчаться гроші і московська «скріпа» ослабне.
Російські регіони в фінансовому плані будуть надані самим собі, однак Москва вимагатиме виплати податків до держбюджету в повному обсязі. Це створюватиме вилку, нерозв'язні протиріччя для влади регіонів: не заплатиш Москві - нашле темряву єгипетських страт, заплатиш, значить призведеш до знедолення своїх жителів, які візьмуться за вила.
Нaпередoднi Нoвoгo рoку вiдбулacя пoдiя, яку мaлo хтo пoмiтив пoзa Рociєю. Президент Тaтaрcтaну Руcтaм Мiннiхaнoв виcтупив з жoрcткoю критикoю рiшення центрaльнoї влaди щoдo збiльшення видaткiв йoгo реcпублiки нa пoтреби Мocкви. A прocтiше кaжучи – нa регioни, щo дoтуютьcя.
Ще 25 рoкiв тoму Реcпублiкa Тaтaрcтaн aктивнo бoрoлacя зa перетвoрення з aвтoнoмнoї реcпублiки рaдянcькoї Рociї в нoву coюзну реcпублiку. У 1991 рoцi в Кaзaнi нaвiть вiдмoвилиcя вiд прoведення вибoрiв президентa РРФCР, тaк щo дo 1999 рoку єдиним легiтимнo oбрaним грoмaдянaми реcпублiки керiвникoм був президент Тaтaрcтaну Мiнтiмер Шaймiєв, a зoвciм не Бoриc Єльцин. Тaтaрcтaн, нa вiдмiну вiд прaктичнo вciх створених cуб'єктiв Рociйcькoї Федерaцiї (Чечня вже зaявлялa прo cвoю незaлежнicть вiд Рociї) вiдмoвивcя вiд пiдпиcaння Федерaтивнoгo дoгoвoру. Вiднocини Мocкви i Кaзaнi регулюютьcя oкремoю угoдoю. Зa останні рoки в Тaтaрcтaнi – нa вiдмiну вiд решти Рociї – cклaлacя кoнcoлiдoвaнa пoлiтичнa нaцiя і тому лiдери Тaтaрcтaну не хoчуть плaтити зa iнших бiльше, нiж платили. Неoбхiднicть «рoзкуркулювaти» вiднocнo блaгoпoлучнi регioни крaїни, яка виникла з початком економічної кризи в Росії, мoже призвеcти дo coцiaльних i пoлiтичних криз тaм, де cтaбiльнicть нaйпoтрiбнiшa – в Мocквi, Петербурзi чи Кaзaнi.
Тaк щo рaнo чи пiзнo Путiну дoведетьcя визнaчaтиcя: aбo вiн зaлишить «бaгaтих» у cпoкoї, aбo cпрoбує рoзмaзaти бiднicть рiвним шaрoм пo вciй теритoрiї Рociї – i в результaтi oтримaє бунт кoлиcь блaгoпoлучних грoмaдян i невдoвoлення елiт.
У цій ситуації «підвішеності» і нерішучості регіональних влад відбудеться подія загальноросійського значення - з ряду тих, якими багата найновітніша історія Росії. Такою подією може стати вторгнення російських військ до Білорусії, катастрофічна поразка Росії в Сирії, масова терористична війна російських сунітів в самій Росії, спроба Москви використовувати чеченські загони для «наведення порядку» в одному з російських регіонів, загальний обмін грошей в дусі «павлівської реформи» і так далі.
Ця неординарна подія, яка станеться рани чи пізно, буде переломним моментом в процесі руйнування централізованого управління, воно стане камінчиком, який спричинить лавину дезінтеграції країни.
Ця подія призведе до того, що якщо не більшість, то хоча б частина регіональних керівників повинні будуть зробити свій історичний вибір і прийняти самостійне рішення про шляхи порятунку свого регіону.
У ставленні до центральної влади вибір буде лежати в діапазоні від оголошення повної незалежності до присяги на вірність Москві. У деяких регіонів можливі союзи з могутніми сусідами, наприклад, Китаєм або Японією, яким віддадуть частину місцевого суверенітету в обмін на економічну допомогу. Думка Москви місцеву владу вже не буде цікавити.
Легалізуються «султанати», національні демократії і національні автократії, московські сатрапії, а також виникне ряд регіонів-супутників з вічним перехідним періодом, на зразок Придністров'я. Політична карта Росії стане схожа на мозаїку.
Почнеться епоха громадянської війни, не спільної, а «точкової», яка означатиме серію міжусобиць, що виникають з боротьби регіонів за спірні території, за ресурси і за політичну гегемонію над сусідами. Мабуть, це й є основним головним болем Заходу, для якого розпад РФ хоч і бажаний, однак є «страшним лихом» і колосальною проблемою, в першу чергу через проблеми контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї.
Оскільки стане ясно, що єдина російська держава зруйнувалась і неможливо визначити, що Москва контролює, а що ні, то ООН і Рада Безпеки приймуть рішення про втрату РФ своєї суб'єктності і про проведення миротворчих операцій на колишній території РФ. Метою цих операцій, точніше, точкових інтервенцій стане блокування і вилучення складів з ядерною зброєю і знищення пускових установок. Це, ймовірно, й стане завершенням епохи гегемонії колись потужної Росії на геополітичній карті світу. У тому, що події є незворотніми, переконані більшість експертів з геополітики, різняться тільки терміни їх настання.
Цікаву думку щодо цього вмістила у свій “Прогноз десятиліття” американська приватна розвідувально-аналітична компанія “Strategic Forecasting”, яка теж передбачає політичну дезінтеграцію Росії. На думку цих аналітиків, США, можливо, доведеться вдатись до сили, щоб нейтралізувати ядерний арсенал Росії. Адже у разі політичної дезінтеграції РФ проблема зберігання ядерної зброї і запасів урану на території Росії може стати основним викликом наступного десятиліття (арсеналу вистачає, щоб знищити все живе на Землі). Важко собі уявити, як ця проблема буде розв'язана, пишуть американські аналітики, проте, зважаючи на їхній прогноз щодо фрагментації Росії, це питання доведеться вирішувати, найпевніше, у наступному десятилітті.
Загалом, такі режими, як у Росії, справляють враження надзвичайно потужних і міцних. Але розвалитися можуть за один день — наче картковий будиночок. Як, до речі, це і сталося з Радянським Союзом. Після розпаду СРСР Білий дім натиснув на екс-республіки Союзу (зокрема, й Україну), щоб вони віддали до Росії всі ядерні боєголовки і ракетоносії для них.
Імовірно, Захід виробить «політику сприяння» по відношенню до регіонів і їх керівників, де знаходяться основні запаси ядерних озброєнь, їм запропонують фінансову і організаційну допомогу в обмін на відмову від ядерної зброї.
Що чекає на Україну?
Епоха міжрегіональних конфліктів обов'язково буде супроводжуватися - в тій чи іншій мірі - «інтервенцією» з боку Північного Кавказу, особливо Чечні, яка не захоче втратити субвенцій, які є скоріш підкупом Москвою місцевого начальства. Крім того, для Чечні це реальний шанс на помсту за вчинений в ній геноцид, а заодно шанс різко посилити свій вплив на центральну владу. Важко заздалегідь передбачити, в які регіони кинуться чеченські бойовики «для наведення порядку», напевно, це буде Південь Росії і сама Москва. Але навіть чеченська «преторіанська гвардія» всіма своїми звірствами не зможе змінити об'єктивний хід історії і соціально-політичних перетворень.
Рано чи пізно Чечня буде відкинута назад на Кавказ, який чекають власні міжрегіональні війни. При цьому навряд чи хто-небудь, крім Північної Осетії, захоче ступити в союз з сусідніми російськими регіонами.
Перекройка карти продовжиться і з тих кордонів Росії, які вона сама розширила і в рамках тих, де вона «зкаламутила воду» в останні роки. Грузія у кліп ока проковтне Південну Осетію, але в Абхазії її чекає кровопролитний опір з невідомим результатом.
«Іхтамнети» випаруються з Лугандона, а з ними випаруються і місцеві вожді; зі скрипом, важко, з образами і кривавими сльозами Донецьк і Луганськ повернуться в Україну. Складніше буде в Криму. У зв'язку зі зникненням РФ ні з ким буде проводити конференцію по Криму. Швидше за все, Україна захоче силою його повернути. Однак розпад російського держави не означає ні зникнення озброєних людей, ні населення. Як і по всій території колишньої Росії, так і в Криму становище населення буде тяжким, пенсії не виплачуватимуться, ростиме інфляція, товарний дефіцит і т. д. Якщо Україна почне платити пенсії, забезпечить збереження банківських вкладів, вирішить проблеми з водою і електропостачанням і при цьому не вимагатиме переходу на українську мову, то в обмін на ці блага більшість кримчан повернеться під крило України. А якщо Україна домовиться з Туреччиною про спільну економічну зону, про те, що допомога буде надаватися не тільки кримським татарам, а й всьому населенню, то Крим чекає процвітання і він служитиме уроком, як вирішуються міжетнічні конфлікти. До речі, Туреччина, яка утвердилась в Криму, може створити контрбаланс для так званого Халіфату, який прагне поширити свій вплив на Кавказ і Південь Росії.
Насправді важко спрогнозувати, коли Росія розпадеться, бо дуже багато невідомих величин. Ми ж не знаємо, як можуть розвиватись події. Ну кому могло спасти на думку, що кремлівський діяч полізе воювати до Сирії? Ніхто цього не передбачав. Ми не знаємо, скільки Путін найближчим часом наробить дурниць і помилок, що ще може вигадати. А всі ці речі виступатимуть каталізатором руйнівних процесів. Часові рамки таких процесів можуть бути дуже гнучкими — вони можуть статися дуже швидко, упродовж кількох місяців, а можуть розтягтися на тривалий час.