Рекордні 22 мільйони 700 тисяч гривень – саме стільки у бюджеті на 2017 рік в Ужгороді закладено перевізникам (їх наразі – п’ятеро) як компенсацію за перевезення тих, хто має право не платити в автобусі. Сума рекордна, оскільки наразі є найбільшою для Ужгорода з часів Незалежності.

Зазначимо, що до 2015 року включно компенсація місцевим перевізникам за пільговиків виділялася із державного бюджету. Уже з 2016 року це фінансове завдання – на плечах громад. Тобто, саме міські голови та депутати можуть вирішувати, кому і скільки грошей давати. І в обласному центрі Закарпаття місцева влада вирішила до господарів автопарків стати щедрішою, ніж держава. Якщо у 2015 році із держказни виділено 2 мільйони 80 тисяч, то вже у 2016 році із казни Ужгорода – аж 13 з лишком мільйонів. На цьому міська влада вирішила не зупинятися – у 2017 році, як уже згадано, перевізники можуть отримати майже 23 мільйони.

Для порівняння: у Луцьку – чи не вдвічі більшому і за розміром, і за кількістю мешканців – із бюджету міста виділено менше – 15 мільйонів 800 тисяч. І ці гроші, як повідомили нам у відповіді на запит, отримає комунальне підприємство, яке перевозить городян тролейбусами. Власники автобусів грошей не дістануть зовсім. Ще варто згадати, що в обласному центрі Волині проїзд – 3 гривні, коли в меншому Ужгороді – аж 4.

У Івано-Франківську, що теж більший за Ужгород, автобусним перевізникам заклали мільйон 100 тисяч, а на компенсацію за проїзд електротранспортом – 15 мільйонів, – йдеться у додатку 3 бюджету. Разом виходить – 16 мільйонів 100 тисяч – цифра менша, ніж в Ужгороді. При цьому, як нам повідомили із Івано-Франківської міськради у відповіді на запит, у місті діє практика: «Перевізники зобов’язані здійснювати за рахунок власної господарської діяльності перевезення пільгових категорій населення згідно законодавства, в тому числі учасників АТО, без обмежень по кількості та без компенсації перевезення пенсіонерів щоденно з 10.00 до 16.00, а також безкоштовне перевезення учнів (…) без компенсації».

У Чернівцях власне автобусним перевізникам із бюджету перебачили, йдеться у документі, 9 мільйонів 588 тисяч.

Також варто згадати керівництво міста Конотоп, де перевізники вимагали підвищити вартість проїзду із 3 до 5 гривень, але в підсумку ціну знижено – до 2.50. Тобто, місцева влада стала на бік пасажирів.

ХТО ЗАРОБЛЯЄ НА ПАСАЖИРАХ В УЖГОРОДІВ 

Ужгороді, попри численні нарікання пасажирів на якість послуг, місцева влада до перевізників поблажлива. Принаймні, як бачимо, сума компенсації із бюджету щороку збільшується. Звичайно, можна шукати різні версії того, чому в Ужгороді влада не пошкодувала аж 22 з лишком мільйони гривень.

На жаль, конкретної експертизи – скільки точно в місті перевозиться пільговиків – ніде нема.

Втім, за даними, які надали журналісту в управлінні праці та соціального захисту населення Ужгорода у відповіді на запит, в місті торік у період із січня по листопад перевезено 3 мільйони 196 тисяч пасажирів-пільговиків.

У автора нема доказів, що ця цифра недостовірна. Втім, вона може викликати сумнів, враховуючи, що в місті приблизно до 130 тисяч постійних жителів.

Але навіть якщо припустити, що перевізники дійсно перевозять безкоштовно більше 3 мільйонів пасажирів на суму 22 з лишком мільйони, питається інше – чому у влади є бажання покривати саме ці витрати? От, наприклад, Програма містобудівного кадастру м.Ужгорода, прийнята ще два роки тому, як повідомили у міськраді на запит, нереалізована саме через недофінансування.

Це говорить про те, що суто від особистої волі міського голови та лояльних до нього депутатів залежить, на що в місті давати гроші вже зараз, а на що колись потім. Як уже згадано, у Івано-Франківську чітко прописано, що власники автобусів возять пільговиків за власний рахунок. Бо є воля міської влади.

В Ужгороді такої волі не простежується. Загалом, воля – річ суб’єктивна, тому можна знайти тисячі аргументів, чому не виділяти перевізникам мільйони гривень. Так само можливо перерахувати й тисячі доводів, чому мільйонні суми ужгородським автобусним фірмам давати варто.

Втім, наразі є факт – принаймні у трьох обласних центрах західної України суми на компенсації приватним автопаркам нижчі. А у закарпатському місті Мукачево – трохи меншому за Ужгород, – гроші для перевізників із бюджету в рази менші – 5 мільйонів. При цьому, як стало відомо автору, на одній із сесій до переліку тих, хто отримає ці гроші, включили й залізницю.

Хто ж заробляє на пасажирських перевезеннях в Ужгороді не лише на бюджеті, а й на пасажирах, які платять по 4 грн за проїзд? Це п’ять перевізників – ПАТ «Ужгородське АТП-12107», ТОВ «Транс-Уж», ТОВ «Паннонія Авто-Центр», ФОП Михайло Симкович, ПП «Шік-Транс». До слова, й до сьогодні на офіційному сайті міськради нема інформації про ці фірми та маршрути, де катаються їх автобуси.

Дев’ять із 25 міських маршрутів обслуговує ПАТ «Ужгородське АТП-12107». За даними Аналітичної платформи «YouControl», бенефіціарними власниками цієї фірми є Андріїв Влада, Андріїв Андрій, Андріїв Наталія.

Це – найближчі родичі міського голови Ужгорода Богдана Андріїва, зокрема, його дружина та брат.

ДАЮТЬ ГРОШІ ВЧАСНО

Як уже згадано, у 2016 році п’ятьом перевізникам Ужгорода із бюджету виділено 13 мільйонів 226 тисяч гривень. І станом на 01 грудня 2016 жодних заборгованостей перевізникам не було.

Найбільше грошей за компенсацію пільгових перевезень в період із 01 січня по листопад 2016 року отримало ПАТ «Ужгородське АТП-12107» – 2 мільйони 928 тисяч 788 тисяч. Як повідомили із Ужгородської міської ради у відповіді на запит, загалом гроші станом на 01 грудня були розподілені так:

«Панонія-Автоцентр» – 2 мільйони 156 тисяч 184 грн
«Транс-Уж» – мільйон 741 тисяча 320 грн
«Шік-Транс» – 348 тисяч 980 грн
Симкович – 24 тисячі 728 грн

Офіційна інформація про розподіл бюджетних грошей приватним перевізникам за пільговиків

Із цього документа також бачимо, що в місті було заплановано за 11 місяців минулого року безкоштовно перевезти мільйон 800 тисяч пасажирів, а насправді, за даними системи GPS, перевезено чи не вдвічі більше – 3 мільйони 196 тисяч. Зокрема у листопаді – 256 тисяч.

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ – ДЕСЬ Є, А ДЕСЬ, НІБИТО, Й НЕМА

Власне, аби уникнути конфлікту інтересів і не порушити антикорупційного законодавства, міський голова Ужгорода Богдан Андріїв на засіданні 29 листопада був змушений не брати участі у голосуванні за рішення, яким де-факто дано старт на переміщення 22 з лишком мільйонів із бюджету до кишень перевізників.

«В цьому проекті рішення у мене є конфлікт інтересів, з метою уникнення конфлікту інтересів в голосуванні за цей проект я брати участі не буду», – заявив Богдан Андріїв у сесійній залі. Водночас прямо попросив голосувати колег за основу. Чим, виглядає збоку, продемонстрував публічно свою підтримку рішення.

Саме питання про доцільність виділення такої суми грошей викликало жваву дискусію серед депутатів, про що можна дізнатися із протоколу засідання.

Так, депутат Віктор Щадей (позафракційний) висловив думку, що сума компенсації настільки велика, що за неї можна придбати окремі автобуси, на яких возити пільговиків.

Депутат Микола Сюсько (фракція «Об’єднання «Самопоміч») представив критичне зауваження комісії з питань законності, регламенту та депутатської етики – виділити перевізникам як компенсацію лише 5 мільйонів гривень. Обранець послався на звіт Державного фінансового аудиту виконання бюджету, в якому, зі слів Сюська, йдеться про те, що в місті відсутня система обліку кількості перевезень пасажирів пільгових категорій і це не дає можливості здійснювати контроль за використанням коштів щодо компенсаційних виплат.

«Проблема в тому, що катастрофічно недофінансовані такі галузі як освіта, медицина. І поряд з тим ми виділяємо майже 23 млн. на перевезення. Знову ж такі, невеличкі дані з даного звіту, про який я говорив. Медикаментозного забезпечення закладів охорони здоров’я Ужгорода. У УЦМКЛ у 2014 році воно було забезпечено на 6,2 %, у 2015 році - на 14%, у першому кварталі 2016 року - на 6,2%. В Ужгородському міському пологовому будинку у 2014 році - на 5,9 %, у 2015 році - на 11,4%, у першому кварталі 2016 року - на 18,9%. Тобто ми не даємо гроші на медицину, ми не забезпечуємо медикаментами наші лікарні, але, в свою чергу, ми хочемо надавати 22,7 млн. на розвиток приватних транспортних підприємств. Вважаємо це неприпустимим», – резюмував Микола Сюсько.

На це міський голова відповів, що дав доручення відділу транспорту опрацювати питання щодо можливості створення комунального підприємства, яке буде займатися перевезеннями у місті. І додав, що у Харкові на компенсацію за пільговиків виділяється 300 мільйонів.

Невідомо, звідки мер взяв таку цифру, оскільки, як повідомили нам на запит у Харківській міській раді, – сума на перевезення пільговиків із міського бюджету першої столиці України становить значно менше – 52 мільйони 983 тисячі.

На сесії начальник управління праці та соцзахисту населення Андрій Біксей на прохання міського голови озвучив інформацію, що в Ужгороді правом пільгового проїзду користуються 26 тисяч людей, і це, не враховуючи школярів міста, яким надано право безкоштовного проїзду рішенням місцевої влади.

Депутат Михайло Чурило (фракція «ПАТРІОТ») зазначив: «Я би пропонував все ж таки сформулювати критичне зауваження: відправити даний проект на довивчення і створити робочу групу стосовно цього питання. Ми всі декларували на виборах: будемо створювати якийсь муніципальний транспорт, але цього не зробили. Ми розуміємо, що комерційні структури на цьому заробляють кошти. Розглядати, скільки вони заробляють, або які у них там плани подальшого розвитку є, ми не знаємо. Ми бачимо тільки факти. Надаються неякісні послуги. Маршрутки, все ж таки, знищені».

Депутат Василь Гомонай (фракція «Відродження») підтримав пропозицію витратити 22 з лишком мільйонів і, серед іншого, констатував: «Стосовно підтримати чи не підтримати проект рішення? Я особисто буду за цей проект рішення голосувати, тому що мова йде за програму. Формування бюджету на 2017 рік буде здійснюватися за програмно-цільовим методом. Однозначно, програму треба підтримати, а при формуванні бюджету на рахунок суми видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд треба буде вести серйозний облік пільговиків і передбачати конкретні кошти у бюджеті міста, якщо не зміниться нічого на загальнодержавному рівні».

Депутат Роман Богуславський (фракція «Солідарність») нагадав, що у сусідньому Мукачеві міська влада планує створити комунальне підприємство, що займатиметься автобусами, і зазначив, що таке ж можливо і в Ужгороді. «Я прочитав Ваше інтерв’ю, Богдан Євстафійович, – звернувся Богуславський до міського голови. – Ви декларуєте, що Ви хочете створити комунальне транспортне підприємство. Якщо ми його, дійсно, створимо, то тоді у межах 5 млн. компенсацій буде достатньо». На що Богдан Андріїв відповів: комунальне підприємство буде.

Але після дискусії усі критичні зауваження щодо зменшення суми компенсації так і не були прийняті. Натомість, рішення про майже 23 мільйони на компенсацію прийнято – 20 голосів із 35 присутніх.

Голос “за”, згідно з даними протоколу, віддали, серед інших, депутати фракції “Відродження” (Пономарьов, Прозор, Якубик, Мандич, Оксьон, Готра, Станко, Гомонай), чотири представники фракції “Солідарність” (Риба, Камінська, Білонка, Пацкан), а також представниця ВО “Батьківщина”, секретар ради – Андріана Сушко. Інші два депутати цієї політичної сили рішення не підтримали (Щадей – утримався, Шанта – не голосував).

Також підтримали рішення депутати, які не представляють парламентські партії: Афанасьєва, Борисенко, Вереш, Горват, Ковальський, Кулін, Фрінт.

Проти рішення голосували депутати фракції “Самопоміч” (Ігнат, Сюсько та Росада), також депутат фракції «Солідарність» – Богуславський. Не голосували обранці: Бабидорич, Варцаба, Губкович, Ломага, Любар, Чурило, Шевчук. Утримався – Хименець.

В силу уже згаданих причин не голосував і міський голова Богдан Андріїв. Втім, з точки зору закону, нема конфлікту інтересів у тому, що мер підписав документ, хоча мав повноваження накласти вето. Хоча б для створення робочих груп для детального вивчення питання.

Прикметно, що під час засідання у депутатській залі було наголошено – рішення міськради №447 – це не власне виділення грошей на компенсацію, а лише програма, тобто – намір. Де-юре так воно і було. Але де-факто…

Вже менше ніж за місяць – 22 грудня – постало питання бюджету-2017. Абсолютна більшість депутатів віддали 27 голосів «за» бюджет міста на 2017 рік. У документі витрати на компенсацію перевізникам закладені саме у сумі 22 мільйони 700 тисяч гривень. Варто знати: у цьому випадку міський голова уже не повідомив про конфлікт інтересів і натис кнопку « за» – за бюджет, в якому передбачаються кошти фірмам-перевізникам, одна із яких – ПАТ «Ужгородське АТП-120107», що належить його родині. Чи вбачається у цьому юридично конфлікт інтересів і, відтак, порушення антикорупційного законодавства – це уже варто з’ясувати правоохоронним органам.

На засіданні про факт виділення перевізникам мільйонів, як стало відомо з протоколу, згадав депутат Щадей, зокрема, про те, що 20 мільйонів із 22,7 можна зарезервувати для створення комунального підприємства.

На це начальник фінансового управління Леся Гах – пряма підлегла міського голови – зазначила, що юридично для резерву грошей шляхів нема. З її слів, якщо буде створено КП, гроші із Програми на компенсацію перевізників можна буде перекинути.

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ КП

На засіданні 22 грудня депутати і справді проголосували за створення комунального підприємства «Ужгородський муніципальний транспорт».

У цьому контексті у січні, поінформували в міській раді, відбулася зустріч першого заступника міського голови Іштвана Цапа (нині – відсторонений від посади. – Авт.) з представниками ТОВ «Український автобус». Останні зазначили, що їх автобуси екологічного стандарту «Євро 5» коштують від 1 мільйона 945 тисяч.

Тобто, теоретично, в Ужгорода уже нині є можливість придбати 11 автобусів. Але поки що нової інформації із міської ради в цьому напрямку нема жодної.

І невідомо чи буде. Адже, як згадано, з однієї сторони можна знайти багато аргументів за створення муніципального автопарку, який би не лише перевозив пільговиків, а й реально заробляв.

З іншої – можна використати не менше аргументів проти створення автобусного комунального підприємства. І зробити його заздалегідь збитковим. Особливо, коли є можливість особисто вирішувати, як розподіляти мільйони із казни. Частка з яких може потрапити із міського до сімейного бюджету.

Ярослав Гулан, Бюро журналістських розслідувань «Варто ЗНАТИ!»,
для «Ні корупції!»