У місті над Тисою.
Угорці Георг Чеке (Cseke György) та Дежі Варнаї (Várnai Dezső) розробили вражаючу 3D-реконструкцію легендарного закарпатського замку в Хусті. І хоча сьогодні від неприступної твердині залишились самі руїни дана 3D-реконструкція дозволяє у повній мірі відчути велич могутньої фортеці та насолодитись духом часу романтичного середньовіччя.
Пропонуємо вашій увазі переглянути відео, а також ознайомитися із героїчною історією закарпатської твердині.
У Мармарошський котловині де сходяться ріки Тиса та Ріка підноситься крута гора висотою 150 метрів. На цій горі збереглися руїни колись воістину неприступної твердині – Хустського замку, про яку складено безліч народних переказів та легенд.
Одна з них описує воєводу на ім’я Хуст, який жорстоко поводився з народом. Руками і стражданнями людей з усіх найближчих сіл була насипана крута гора, а на ній зведена кам’яна фортеця дивної величини. Багато років пішло на спорудження могутньої твердині, а коли все було готово, воєвода привіз сюди велике військо, свою дружину Тису та двох дітей – дочку Ріку та сина Хустеця. А щоб піддані знали, хто тут правитель, велів назвати місто Хустом – в свою честь, велику річку – Тисою, а дві маленькі, що впадають в неї – Рікою і Хустецем. Легенди угорців описують воєводу Хуста і його нащадків могутніми князями, але не з угорських феодалів. В одній з них фігурує король Бела, який 1242 року просить у Хуста допомоги в боротьбі з ордами хана Бату. З приходом монголів міфічна династія Хуста загадково обривається.
Будівництво фортеці, швидше за все, закінчилося в 1191 році, камінь з такою датою знайдений серед руїн. Багато істориків вважають, що замок почав будувати угорський король Ласло І Святий (1077-1095). Інші ставлять цей факт під сумнів, оскільки лише в 1231 році через листи угорського короля Ондраша II достовірно відомо, що територія Марморошу належить йому. Як би там не було, але вже в 1329 Хуст отримав статус вільного королівського міста. Замок виконував функції охорони кордонів королівства і торгового «соляного шляху».
У 1378 році король Угорщини Жигмонд передав фортецю молдавським воєводам Драгу і Балку. Драг за однією з версій був предком знаменитого трансільванського графа Дракули. Фортеця дісталася йому за борги, але володіння Хустським замком давало величезну владу, що в підсумку призвело до зіткнення з інтересами угорського монарха.
В 1395 році король Жигмонд забрав фортецю у Драга і передав її своєму таємному канцлеру і близькому другу Імре Перені, який був до того ж одним з найвпливовіших людей в королівстві – членом знаменитого таємного лицарського ордену Драконів. Драг не хотів воювати з таким сильним противником і залишив замок. Через деякий час Імре Перені повернувся в столицю, а замок став переходити з рук в руки.
Наприкінці ХV століття король Матяш Корвін подарував фортецю своїй дружині – неаполітанській принцесі Беатріс Арагонській. Та вже у 1511 барон Габор Перені купив Хустський замок за 20 тисяч золотих в угорського короля Ласло II.
В битві під Могачем 1526 року турки розгромили угорську армію і Угорське королівство було розділене на три частини. В цей час фортеця переходить до правителя Трансільванського князівства Яноша Заполі. Але з середини ХVI століття замком заволодів австрійський імператор Фердинанд Габсбург.
В період подальших австро-угорських протистоянь замок часто змінює власників. За цей час на твердиню двічі нападали татари, але захопити її не зуміли. У 1660 багатотисячна армія турецького султана вторглася в Мармарош. Турки кілька років грабували ці землі, але так і не зважилися напасти на фортецю. Серед них був відомий поет і мандрівник Евлія Челебі, який написав про твердиню: «Хустський замок розміщений на вершині гори Хасана, мури його високі й товсті, міццю своєю він схожий на фортецю Іскандер, оскільки висота його веж сягає небес».
Після 1683 Трансільванія потрапляє під контроль Австрії, і замок знову належить Габсбургам. В 1703 році спалахнуло визвольне повстання угорського народу під проводом Ференца II Ракоці. Вартові Хустського замку вбили коменданта і передали фортецю повстанцям. У 1706 році тут була проголошена незалежність Угорщини. Фортеця була останнім оплотом боротьби угорського народу і здалася тільки після капітуляції основних сил в Сатмарі в 1711 році. З цього часу Хустська твердиня поступово втрачає своє стратегічне значення. Смертельний удар в 1766 році замку завдала блискавка, яка стала причиною великої пожежі. З 1773 р фортеця прийшла в запустіння і поступово стала перетворюватися на руїни.