Побутує легенда-притча про те, як бог наділяв народи долею. Руснак, оскільки довго парадився, прийшов останнім і дістав у винагороду тільки красу гір, вишиванок, пісень. А ще у верховинців Закарпаття є приповідка, що гори багаті на ліс, цілюще повітря і фрішну воду, але бідні на хліб. Тож, відправляючись на чужину в пошуках заробітків і хліба, горяни історичного Закарпаття брали із собою й пісню.Так переселенці гірської частини комітатів східної Словаччини (Земплинщина, Шариш, Спіш), польської Лемківщини, закарпатської Верховини знайшли у ХVIII столітті другу батьківщину над Дунаєм у Воєводині. Звичайно, понесли із собою й батьківські, дідівські й прадідівські пісні. У русинські села автономного краю Воєводини – Руський Керестур, Коцур, Вербас, Дюрдьов, Нове Орахово, Кула тощо – у 2007 році відправився знаний український фольклорист, доктор мистецтвознавства Іван Хланта, щоб вивчити, як тут збережено пісенні скарби першопоселенців упродовж понад 250 років.
Експедиції передувало вивчення історії русинів Бачки: із публікацій Володимира Гнатюка, Мирона Жироша, Юліана Тамаша, Федора Лабоша… Простежено, яку роль у культурному розвитку бачванських русинів відіграв Гавриїл Костельник та Михайло Ковач, який внесок у збирання та видання пісенної творчості зробили Михайло Врабель, Онуфрій Тимко, Микола Мушинка…
Упродовж трьох тижнів Іван Хланта здійснював запис на електронні носії репертуару від Славіці Емеді, Меланії Папуги, Владимира Магоча та інших співаків у селі Нове Орахово (за чотири дні записав 160 пісень), Янка Сегеді та Велемира Чизмаря у Вербасі, братів Тамашів у Куцурі… Фольклорист побував на фестивалях руської та української культури «Червена ружа» (Керестур), «Коцурська жатва» (Коцур), «Калина» (Нови Сад)…
А потім була копітка робота – розшифровування записів, систематизація їх – і за тематикою, і за жанрами. І от цьогоріч книга із понад 890 народними піснями русинів (українців) Сербії вийшла у світ з промовистою назвою «Пісня над Дунаєм». У реквізитах видання вказано, що запис текстів і мелодій, упорядкування здійснив Іван Хланта, мелодії розшифрував В.Кобаль. Вступна стаття Івана Хланти «Пісні, скупані у водах Дунаю» висвітлює історію переселення руснаків у Бачку, їх пісенну культуру в минулому і тепер.
Книга відкривається розділом «Рідний край», а в ньому – піснею «Гей, Карпати, гори нашо» (слова народні, музика О.Тимка), в якій передано сум за прадідівськими горами. Ностальгічні й слова пісні з Керестура «Жимни витор подуває»:
Кед з Карпатох витрик дує, вше нас
опомина,
Же Карпати нам, русином, стара
дїдовщина.
Тематично дібрано тексти і до розділу «Про пісню і працю», який відкривається в’язанкою «Яка наша коломийка», принесеною в село Коцур із Верховини:
Кед я почнєм коломийки шоровац,
шоровац,
И затужиш, и заплачеш, почнеш
роздумовац.
Далі розділи з обрядовими піснями укладено за жанровими ознаками: «Колядки», «Духовні пісні» (богородичні, похоронні), «Веснянки», «Весільні пісні». Баладних пісень записано мало – усього 7 сюжетів, серед них «Мала матка сина» (про невістку, закляту в тополю) та «Мала матка три цери» (про дівчину-вояка). Основний масив зібраної Іваном Хлантою пісенної творчості русинів Бачки – пісні про кохання, родинно-побутові та соціально-побутові (рекрутські й вояцькі, емігрантські). Окремими розділами подано пісні для дітей, жартівливі, танцювальні, літературного походження (на слова місцевих поетів М.Ковача, Я.Фейси, Л.Раца, В.Дудаша та ін.). Така повнота зібраної пісенної творчості русинів Сербії робить видання антологічним.
Інформаційність книги розширюється за рахунок якісних кольорових світлин, на яких бачимо хорові колективи, співаків і співачок Руського Керестура, Нового Орахова, Дюрдьова, Коцура, Кули, Вербаса. Усе це засвідчує, що від часу переселення русинів із Карпат у Бачку – за 260 років руснацька пісня не забулася, а живе, слугуючи етнічному самозбереженню її носіїв. І добру справу зробив доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта, що зібрані ним пісенні скарби русинів Сербії на наукових засадах видав 775-сторінковою ошатно оформленою книгою.
Іван СЕНЬКО, кандидат філологічних наук