За 35 років журналістської роботи я об’їздив практично усе Закарпаття вздовж і впоперек «від Ужка й до Ясіня» і вважав, що мене уже якимись географічними «відкриттями» у межах області важко здивувати. Як з’ясувалося днями – я помилявся. Розташований усього за 45 км від Ужгорода і за 12 від райцентру Великий Березний «Пастілський закуток» - села, які складають Розтоцько- Пастільську сільраду - Костева Пастіль, Бегендяцька Пастіль, Руський Мочар та сама Розтоцька Пастіль – здатні подивувати і замилувати красою видноколів та первозданної природи.
У чотирьох селах сільради на обширах у 3 573 га. проживає усього трохи більше 800 мешканців. Дістатися туди навіть влітку за гарної погоди виявилося непростою справою, оскільки дорога, попри статус обласного значення, вкрай розбита і ремонту не бачила давно. За кошти сільського бюджету, доходи якого сягають аж … 350 тис. грн. в рік, цього не зробиш. Інша дошкульна проблема – занятість місцевого люду. Роботи вдома немає, то ж чоловіки шукають будь-яку можливість виїхати на заробітки у сусідні країни ЄС та влаштуватися на тимчасові будмайданчики в Ужгороді. Інші – тримають худобу і продають на міських ринках вироблені вдома молокопродукти та зібрані у навколишніх лісах гриби і ягоди.
Та попри скруту село виглядає добротно. У ньому немає сучасних котеджів, але абсолютна більшість будинків місцевих мешканців акуратно доглянуті. В останній час почастішали випадки, коли ужгородці пенсійного віку купують тут будинки і переїздять на постійне проживання. Умови для організації садиб зеленого туризму та розвитку рекреації – просто фантастичні – незаймана природа, три джерела з мінеральною водою, букові ліси. Однак бізнес не йде сюди – відсутність добротної дороги стримує вкладання грошей в комерційні об’єкти. З цієї ж причини не навідуються у село й туристи.
Рятівним кругом тут схильні вважати децентралізаційну реформу, прихильників якої останнім часом більшає. Інтерес до можливості об’єднатися в перспективну ОТГ з райцентром і сусідніми селами селяни Костевої Пастелі активно проявили під час громадських обговорень минулої неділі. Відкрив їх сільський голова Роман Симчо і надав слово консультантам Олегу Лукші та Павлу Рябоконю, які розповіли присутнім про суть самої децентралізації влади, проведення таких реформ в сусідніх Словаччині, Угорщині та Польщі, сьогоднішню ситуацію зі створенням об’єднаних громад в Україні та на Закарпатті, ознайомили з бюджетними розрахунками перспективної ОТГ, продемонстрували відеофільми про соціальні перетворення у Тячівській та Вільховецькій громадах.
Своїми слушними і аргументованими думками щодо важливості створення Великоберезнянської селищної ОТГ, як єдиного за нинішніх умов в Україні дієвого інструмента для соціального відродження сіл, говорили й запрошений на слухання селищний голова Великого Березного Богдан Кирлик, депутат Розтоцько-Пастільської сільради Марія Сенчик, підприємець Тарас Попадинець, члени виконкому селищної ради Ярослав Ревай, Іван Керецман та інші.
Жителі села у своїх виступах порушували найактуальніші для них проблеми – ремонт дороги, налагодження регулярного транспортного сполучення з райцентром, відкриття нових робочих місць, осучаснення об’єктів соціальної сфери та висловлювали побоювання щодо ймовірного закриття шкіл та закладів культури. У відповідь вони отримали детальні роз’яснення про те, що саме зі створенням ОТГ села отримають кошти для розвитку та самі вирішуватимуть, де і які об’єкти утримувати для власних потреб. Насамкінець зібрання абсолютною більшістю голосів присутніх підтримало ідею створення Великоберезнянської об’єднаної територіальної громади та рекомендувало ухвалити відповідне рішення на черговій сесії сільської ради.
Василь Ільницький, Ужгород