Угода про асоціацію з України Євросоюзом, старт дії Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі відкрили для українських підприємців і виробників нові можливості. Ужгородський прес-клуб вивчав досвід експорту сільськогосподарської продукції із Закарпаття – області, яка межує одразу із кількома країнами ЄС.
Чи не найцікавіший приклад ековиробництва – ферма «Ботар» у однойменному селі Виноградівського району. Це фермерське господарство вирощує кучерявих свиней (свиня-мангалиця) та сірих рогатих корів, висіває зернові культури, а також готує екологічну продукцію - ковбаси та повидла.
Гречку і коноплю на експорт, ковбасу і повидло – українцямДо Євросоюзу підприємство експортує зернові – гречку та насіння технічної коноплі. Зерно з Ботара охоче купує Німеччина, Італію. Гречку – в основному Франція, виробники дитячого харчування. А насіння закарпатської коноплі активно використовують у фармації, з нього виготовляють ліки, а також препарати для схуднення. Як розповів господар Павло Тізеш, для того, щоб продавати до ЄС еко-продукт, необхідно пройти європейську сертифікацію. Для цього на Виноградівщину двічі у році приїжджають експерти з Угорщини, перевіряють усі місцеві умови. Раніше експортували й повидло, яке тут, до слова, не варять, а двічі пастеризують, щоб зберегти корисні для організму речовини. «Вчені давно засвідчили високий ступінь засвоєння вітаміну С саме з природніх продуктів, а не з «аптечних» фармацевтичних засобів», - наголошує керівниця дегустаційного залу підприємстваІрина Тізеш. Але сьогодні повидло (як з «традиційних» ягід, так і тернове, брусничне, бузинове, кизилове), не експортують, усе готовий забрати вітчизняний ринок. Продукція представлена практично у всіх регіонах, а найкраще розходиться у Києві. Утім, європейці залюбки приїжджають по продукцію «Ботара» сюди, на Закарпаття. За 10 років роботи тут побували… з усього світу, господар навіть не береться перераховувати країни, бо легше сказати, звідки гостей ще не мав.
Леквар як натхнення до фермерства
Справжній закарпатський ґазда, колишній фельдшер Павло Тізеш свій шлях до фермерства і екотуризму розпочав із звичайного місцевого сливового леквару – так на Закарпатті називають повидло і варять його практично у кожному дворі, по кілька годин усією родиною, як правило, в саду і до пізньої ночі. Згодом чоловік придбав приміщення із 110-річною історією, зокрема, сушіння тютюну. І започаткував тут власну справу, розширивши домашнє виробництво леквару аж до автентичного дегустаційного залу. Сьогодні тут пропонують скуштувати 6 видів повидла (усього виробляють понад два десятки), а до нього – ковбаску. Усе разом смакує незабутньо. Усе це вабить туристів з усієї України та закордону. Проте, в останні роки у регіоні відчувають певний спад відвідуваності, відклали й ідею зведення сільського готельчику.
Від фельшерства до фермерства Павлу Тізешу допомогли перейти відповідні курси в Угорщині, він зацікавився почутим і вирішив вирощувати та виробляти. Вже понад 10 років цим і займається. Допомогло й стажування у Грузії та підтримка від місцевих фахівців. Утім, породи тварин обрав не місцеві, а угорські. Свиня-мангалиця та угорська сіра корова скромні і невибагливі, можуть жити на відкритому повітрі цілий рік, навіть у морози. А їх м'ясо – особливе. Через 3-4 роки після старту Тізеші (а це саме сімейний бізнес) звели ковбасний цех. «Для краси» тримають також кілька буйволів.
Кучеряві свині та сірі корови як основа екотуризму
Нерідко до ферми «Ботар» приїжджають навіть не за м’ясом, а відвідати оригінальних тварин, для цього привозять цілі «делегації» школярів. Усім до смаку ботарське повидло, а дегустатор Ірина Тізеш навіть пропонує, кому яка ягода більше підійде – зокрема, у лікувальних цілях. Журавлина, лісові ягоди, чорниця, брусниця, чорна бузина – усе це допомагає, що при кашлі, що при інших захворюваннях. А зміцнюючу дію мають усі. Тут знайдуть цікавий смак навіть ті, хто має значний стаж домашньої консервації. Адже не завжди господині вдома готують із тих чи інших ягід, представлених у Ботарі.
Поруч - сільська картинна галерея, музей під відкритим небом, подивитися на Виноградівщині є що. Однак дещо відлякує жахливий стан дороги, хоч вона і міжнародного значення.
До речі, біля садиби «Ботар» вже є і скульптура, присвячена кучерявій свині.
Оригінальну продукцію де тільки не представляли, наприклад, на запрошення Південнокорейської федерації органічного руху Павло Тізеш брав участь у міжнародній виставці органічної сільськогосподарської продукції. Крім повидла до Кореї поїхали і закарпатські сиропи. Солодкою органічною продукцію закарпатця особливо зацікавилася китайська компанія, яка володіють мережею з 90 ресторанів, а також представник В’єтнаму.
Павло Тізеш зареєстрував і власну торгову марку. Це виключно органічна продукція, сертифікована за міжнародними стандартами. Усе виготовляють без шкідливих домішок, фарб, ароматизаторів. Наприклад, соки виробляються у максимально екологічно безпечній частині Карпат із використанням методу прямого віджиму, без додавання води та цукру, виключно у відповідності з органічними стандартами ЄС.
«Менше б паперів!»Павло Тізеш каже, що експорт – справа зовсім не з легких, можливо, важче, ніж саме сільське господарство з його ризиками і перипетіями: «Я працюю із «закордоном» вже 3 роки і буває не легко». На запитання, що хотілося б змінити у вітчизняному законодавстві, каже: «Менше паперів!». Крім «євросертифіката» від виробника вимагається ще 5-6 паперів і дозволів, які не цікавлять Європу, натомість в Україні за ними набігаєшся. «Звичайно, надіємося на спрощення, - каже фермер. – Тому ми ще тут, в Україні».
Щодо зернових, то їх вирощує і на Закарпатті, і на Львівщині. Усе – під «біоконтролем» з Угорщини. Щодо вартості сертифікації, як і щодо прибутків, фермер відповідає різко: «Це не та справа, де варто говорити про гроші і серйозний бізнес. Це стиль життя. Якщо я 12 років цим займаюся, то значить, я це люблю. Для нас це сімейна справа».
Закарпатські цікавинки на експорт до ЄСЗа інформацією Головного управління статистики у Закарпатській області, обсяг експорту товарів з області за січень-березень 2017р. становив 323,8 млн.дол.США, що порівняно з січнем-березнем 2016 р. більше на 18 %.
Щодо сільсгосппродукції, то фахівець з туризму та екологічного місцевого виробництва проф.Федір Шандорпоінформував, що Закарпаття активно експортує питну і мінеральну лікувальну воду. Її особливо полюбляють в Ізраїлі, США, Канаді, з країн ЄС – Угорщина та Словаччина. Також Євросоюз споживає кошерне вино із Закарпаття.
До слова, про екопродукти згаданого «Ботара», Федір Шандор каже, що левова частка їх продукції затребувана на внутрішньому ринку. Хоч і кордон під боком, але успішне підприємство не поспішає орієнтуватися на експорт. «Тут є два моменти, - каже Ф. Шандор. - Якщо розширюєшся, то вже важко дотримати усі вимоги «еко». Адже у Європі екоферма - це не більше 25 свиней, 50 курок чи 10 кроликів. Якщо більше – може вже йде про антибіотики та інші засоби, несумісні з екомаркуванням. Другий момент – важкі умови, гористість, кислотна вулканічна земля. Люди, якщо почали працювати на землі у нашій області, то треба їм зразу золоту медаль видавати і пенсію. Ці люди – герої автоматично».
Користуються попитом на експорт і сушені яблука із Закарпаття. А на Хустщині, наприклад, збирають дари лісу для «Danone» - брусницю, чорницю, малину, ожину. Щодо грибів, то номер один на експорт – лисички. Але не для харчових цілей, а для фармації, вони цінні для лікування онкохвороб.
Також з області експортують форелеву ікру до Словаччини і Польщі.А європейська та й світова парфумерія активно живиться олією з насіння смереки із Міжгірського району. Її потребують усі одеколони, парфуми, адже допомагає ароматам «чіплятися» до одягу і тіла людини. До збору насіння із шишок на Міжгірщині сім’ї активно долучають й дітей.
Як експортувати до ЄС?Загалом, усі підприємці, які працюють в Україні, є потенційними користувачами переваг, які надає Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Українські виробники отримали пільговий доступ на величезний європейський ринок – більше 500 мільйонів потенційних покупців.
Як стати експортером, які перші кроки необхідно зробити для цього, можна дізнатися за посиланням.
Що необхідно для того щоб скористатися преференціями в рамках вільної торгівлі з ЄС – роз’яснено на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Наразі посадовці як в Україні, так і в ЄС свідчать, що Угода про асоціацію сприяє активізації торгівлі між сторонами. Відчутніший вплив від Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі обіцяє бути пізніше, Угодою передбачено 7 років на її повне запровадження. А українські виробники натомість чекають спрощення паперових тяганин для того, щоб постачати свою продукцію громадянам ЄС.
Ганна Твердохліб, Ужгородський прес-клуб
Фото: Ірина Бреза
Ужгород-Ботар
Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні».