Тут були встановлені дерев’яні ванни. Холодну мінералку люди наливали в дерев’яні корита і кидали в них розжарені на вогні камені. Після цього стрибали у воду. Далі з’явилися чавунні. Після Першої світової війни чани загубилися. У 1970-му Володимир Ап’ярі відкопав один із них у лісі біля струмка, другий знаходиться у Віденському музеї. До цього дня в селі зберігається старовинний чан, в якому підігрівають цілющу воду.

Колись, за радянських часів, там можна було купатися безкоштовно. Після важкої фізичної праці на полях, люди навіть із сусідніх сіл приходили паритися в лумшорські чани. Бажаючі могли розвести самостійно вогонь, заповнити посудину водою і митися там скільки завгодно.

Зі слів очевидців, які поділилися із zakarpatpost.net згадками, у 60-70-х роках до Лумшор у чани навідувалася навіть жінка із села Буківцьово Великоберезнянського району. Потім вона розпарювалася і була дуже червоною. Парилися там і туристи і працівники турбази. Вода навіть зараз має сильний яєчний запах і в ній плаває щось схоже на відварений білок яйця у супі.

В центрі Ужгорода є капличка з мінеральною водоюРозташовані Лумшори біля підніжжя гори Полонина Руна (Рівна), яка фактично є комплексом високогірних альпійських лугів, висота над рівнем моря яких сягає 1479 метрів, займає площу – 1100 гектарів, тягнеться на 15 км в довжину.

Зараз у селі постійно живе близько 70 мешканців, переважно літніх. Славляться Лумшори турбазами, готелями, зеленими садибами, і головне – мінеральною водою.

Єдина церква, яка є у селі, це греко-католицька церква Святого Василія Великого та Жінок мироносиць, яку побудували у нижній частині Лумшор.

За переказами деяких вірників, в селі була дерев’яна церква присвячена Святому Василію Великому, яка згоріла. Невідомо, який саме вона мала вигляд, хоч можна припустити, що була подібною на церкву в Лікіцарах (культові споруди збудовані приблизно в один час). Коли церква згоріла, то вірники ходили на Службу до сусідніх сіл Вільшинки та у Лікацари.

З 1949 року парафія була в підпіллі. Декілька разів на місяць вдавалося привести священика для служби, яка проводилася таємно по хатах місцевих мешканців.

Завдяки сильному бажанню вірників мати свою церкву, 7 червня 2003 року єпископ Мілан освятив наріжний камінь під спорудження нової церкви Жінок Мироносиць. Сільська рада виділила земельну ділянку під будівництво. У 2004 році почалося спорудження невеликої дерев’яної каплиці. А 14 січня 2015 року пройшло освячення нового храму Святого Василія Великого та Жінок мироносиць.

На Перечинщині є диво-джерело, яке зцілює очіРелігійна громада Української автокефальної православної церкви парафії святителя Спиридона Тримифудського у туристичному селі свого храму не має.

Однак, у громаді вирішили зробити у верхній частині села, де в основному розміщені туристичні комплекси та чани з мінеральною водою, спеціальний духовний куточок з іконою Божої Матері «Скоропослушниця».

На імпровізованому майданчику є ікона, розміщені спеціальні ємності з піском, де відпочиваючі можуть запалити свічки, та написати прохання помолитися за себе чи своїх близьких.

У великі свята біля ікони проводяться богослужіння автокефальної громади Лумшор і найближчих сіл.

Там вже є готові листочки для записок «за здоров’я» чи «за упокій», ручки, сірники, і скринька для пожертв.

За словами відпочиваючих, ікона дуже їм допомагає. Сюди вони чи не щодня приходять помолитися. За словами 23-річної Антоніни із Запоріжжя, яка приїхала у Лумшори відпочивати зі своїм майбутнім чоловіком Ігорем, вона вірить не лише в оздоровчу силу води і купання у водоспаді і чанах, але і у чудодійну силу віри і молитви. За її словами, бажано лише розуміти, що чистою має бути не тільки цілюща гірська вода, але й наші душі, слова і думки.

Із історії ікони:

На Святій Горі Афон, яка здавна є уділом Пресвятої Владичиці Богородиці, є чимало святинь, серед яких чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця» або «Найчутливіша». Знаходиться вона в монастирі, що зветься «Дохаріу» або «Дохіар». «Дохіон» грецькою мовою означає і якусь посудину, і затишне житло, і монастирську палату, в якій зберігаються різні речі, потрібні для життя обителі; дохіаром же на Святій Горі називають палатного, який відає майном.

Появу цієї ікони відносять старці монастиря до часів св. Неофіта, засновника монастиря у Х ст. Вона так сягає у глибину віків і віддалена від нас своїм походженням, що дійсно є чудотворною. Фарби на ній, хоч і втратили свою колористику, але не настільки, як можна було б очікувати із-за давності цієї ікони.

За період з 1664 р. тут звершилось чимало чудес і зцілень. Багатьом сліпим вона дарувала прозріння, калікам знову повертала можливість ходити, розслаблені отримували дар підніматися з ліжка. Благодать від цієї ікони рятувала кораблі від затоплення. До цього часу перед іконою моляться за духовне прозріння, під час різних хвороб, при онкозахворюваннях, просять про допомогу і годування молоком немовляток, моляться також за дітей і сиріт. І перш за все моляться «Скоропослушниці», коли не знають, як краще себе повести в тій чи іншій життєвій ситуації. Просять за все, що є добре і благе та принесе користь ближньому.

У червні 2012 року список чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця» було передано в дар Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету. І з цього часу ця чудотворна ікона перебуває у Свято-Володимирському соборі. Це один із небагатьох списків цієї славної і знаної в Православному світі ікони, який створений ченцями афонського монастиря Дохіар списком з чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця».

zakarpatpost.net