Це селище міського типу, розташоване у Тячівському районі в Мармароській котловині на правому березі ріки Тиса. Всього у кількох кілометрах від міста знаходиться кордон із Румунією.
Історія Солотвина тягнеться ще з ІІ-І століття до нашої ери. Так, про перші поселення на цій території свідчать археологічні розкопки. Уже в ХІІІ столітті на цій території з’явилося постійне поселення, яке і стало основою сучасного містечка.
Перша датована згадка про поселення записана ще у 1360 році. Тоді угорський король Владислав у грамоті згадує місто Слатіну, яку в дарунок отримав один із воєвод.
Ще одним важливим джерелом є «Марамороські дипломи», знайдені у XIX — на початку ХХ століття. У них розповідається не лише про перше поселення Солотвин, а й про побут місцевих жителів, їхні звичаї і, навіть, традиції.
Великі поклади солі у цьому місці були знайдені ще в ІІ столітті до нашої ери. Так, імператор Траян, завоювавши Дакію, організував видобуток спеції, яку потім доставляли до Риму.
Коли місто перейшло під владу угорського уряду, тут організували невеликі поселення робітників (до речі, завезених з Саксонії), які масштабно займалися видобутком солі. Спецію надалі продавали по всій Європі. З часом у соляні копальні відправляли кріпаків та засуджених на каторгу.
Погані умови праці та відверті знущання призвели до того, що у 1498 році солекопи влаштували страйк.
Саме тоді король Владислав ІІ Ягелон був змушений визнати їх правоту та ввести постійну заробітну плату, а вдовам загиблих – пенсію. Окрім цього, трударі даної галузі звільнялися від ряду королівських податей та мали деякі привілеї.
Ще через деякий час було укладено договір, згідно з яким солекопам надавали вихідні, а їх права задокументували й опісля суворо дотримувалися.
У відносному спокою Солотвин проіснував до другої половини XVIII століття. У той час за Австро-Угорщини починається масштабне видобування солі – створено вісім великих копалень, до роботи залучено понад тисячу солекопів.
На сьогодні Солотвин – це не лише одне з наймасштабніших місць з видобутку солі (запаси становлять 3,5 млрд тонн), а й відома в усьому світі туристично-лікувальна база.
На території містечка розміщено кілька десятків готелів, оздоровчі центри, соляні кімнати для лікування хворих, музеї, басейни та природні соляні водойми.
Ціновий діапазон в Солотвино теж різний. За відвідування соляної кімнати доведеться заплатити в середньому 40-50 гривень, а за проживання в готелі – від 100-150 гривень з людини за добу.
Проте, зазначу, що у більшості готелів є власні басейни із соляною водою. Їх відвідування для жильців безкоштовне.
Добратися до Солотвино з Тернополя проблематично. Для початку рейсовим автобусом або поїздом необхідно приїхати в Ужгород, а вже звідти електричкою чи знову ж таки автобусом в саме Солотвино. Вартість поїздки в одну сторону коливатиметься в межах 150-200 гривень з людини.
Христина СЛОТА