І хоча з часом вимушено переміщені особи більш-менш (хто більшою, хто – меншою мірою) облаштувалися на новому місці проживання, вони все одно відчувають потребу у підтримці. Особливо різнобічної підтримки потребують сім’ї з неповнолітніми дітьми. А тому активісти ГО "Щасливі діти", маючи досвід успішно реалізованого проекту із такими сім’ями у 2014 році, вирішили продовжити проект.
{g}
В рамках проекту щотижня відбуваються заняття з психологом, треніги для батьків, творчі та інтелектуальні майстер-класи, заняття у театральній студії. Підтримало ініціативу Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді. „Україну, як сусідню країну, в якій відбуваються воєнні події, Угорщина підтримувала і раніше. Наприклад, прийняла на літнє оздоровлення кілька тисяч українських дітей, батьки яких брали участь в АТО. Тепер Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді підтримує роботу громадської організації «Щасливі діти». Ми впевнені, що ця організація з великим професіоналізмом виконає даний проект”, – прокоментував Генеральний консул Йожеф Бугайла.
Стержень програми – психологічна підтримка як дітей, так і їх батьків. Тому для проекту була спеціально розроблена програма. „Програма корекційно-розвивальних занять орієнтована на допомогу дитині краще зрозуміти та навчитись виражати власні почуття та емоції, ефективно долати страхи, замкненість, невпевненість в собі. У роботі я використовую проективні, малюнкові методики, які дозволяють зрозуміти відносини між дитиною та навколишніми людьми в найбільш складних чи травмуючих дитину життєвих ситуаціях. Крім того, для дітей 6-8 років використання казко- та ігротерапії є ефективними засобами саме корекції зазначених вище станів.
Що стосується тренінгів для батьків, то тут основна задача – навчити дорослих слухати і дитину, і себе. На тренінгу "Батьківська ефективність" крім теорії були ще й завдання, які давали можливість усвідомити, що, по-перше, не тільки у дітей є права, а й у батьків теж, а, по-друге, що виховання – це не страшно, і що до дітей можна знайти підхід, головне не опускати руки, бути терпеливим у пошуку підходу. Після тренінгу отримала багато схвальних відгуків та очікування наступної зустрічі”, – поділилася психолог проекту Маріанна Мигаль.
Про важливість таких заходів говорять і учасники проекту. „Коли ми з чоловіком прийшли на тренінг, то зрозуміли, що не одні такі „без досвіду”. Виявилося, що внутрішньосімейні проблеми дуже подібні у всіх. Особливо ті, що стосуються виховання дітей, налагодження з ними стосунків. Під час тренінгу ми самі намагалися бути дітьми. Корисний досвід! Дивишся на все зовсім під іншим кутом. З нетерпінням чекаємо інших тренінгів”, – зазначила Олена Кондратенко, мама трьох донечок.
Так само важливими є заняття дітей театральному мистецтву. Насправді заняття мають більш глибшу мету, аніж це здається на перший погляд. Бо вони дають дітям (через гру, ненав’язливо) можливість розкрити себе, навчитися комунікувати з іншими, позбутися страхів та внутрішніх "зажимів". Ці заняття тепер проходитимуть у актовій залі ЗОШ №5, директор якої – Петро Кіндюх – радо пішов на співпрацю і надав приміщення.
Під час творчих та інтелектуальних майстер-класів панує атмосфера таємничості і ефект дива. Бо ж діти то самостійно варять мило, перетворюючи незрозумілі для них субстанції на справжнісінький витвір мистецтва, то збирають схеми, які змушують інші деталі літати чи співати. І це далеко не все, що було і буде в рамках проекту.
„В клубі робототехніки ми навчаємо дітей логіці, командній роботі, електроніці і програмуванню професійного обладнання. Дітям подобається, тому що цікаво, і тому що у нас не школа, а клуб, де всі, – і діти, і викладачі, – рівні. Ми вчимо знаходити логічне вирішення завдань, розширюємо світогляд дітей, розуміючи, наскільки роботизація увійшла в наше сьогодення. Намагаємося дати можливість дітям не тільки бути з робототехнікою на „ти”, але й втілювати свої ідеї та мрії. І ми дуже раді, що теж змогли долучитися до проекту”, – поділився керівник клубу робототехніки „Diy robotics” Роман Хомутник.
Своїми враженнями діляться і батьки. „Я дуже вдячна, що є такий проект, де і я, і моя дитина можемо отримати психологічну підтримку, знайти нових друзів, навчитися нових навичок та цікаво провести час. Цей проект для мене, крім усього, важливий тим, що допомагає усвідомити: нехай у нас в Ужгороді нікого нема, але все ж ми не одинокі”, – сказала учасниця проекту Ганна Шуліка.
Прес-служба ГО „Щасливі діти”