Цей юнак із зовсім маленького селища Ярок, що в 15 км від Ужгорода, зовсім недалеко від Словацького кордону. Селище це зовсім невеличке, тому роботи тут шукають деінде: хто їздить до найближчих міст, а хто рушає за кордон.
Руслан же лишився зі своєю ріднею, бо має матір та двох маленьких сестричок. Найменша навчається у другому класі, а старша лише закінчила дев’ятий клас. Тому Руслан був єдиним годувальником та майстром у родині. Коли ж прийшов час іти на строкову службу, він без вагань направився до військкомату. Після ретельного відбору потрапив на службу до 2 Галицької бригади.
Час на службі невпинно минав, а Руслан хвилювався лише за свою родину, адже не встиг заготувати дров на зиму, адже деревина, то єдине джерело тепла для його родини. Про свої переживання він поділився із начальником психологічної служби 2 Галицької бригади, капітаном Олександром Кручко, який проводить регулярні зустрічі із бійцями. Олександр Миколайович одразу розповів про проблему командуванню частини, і воно вирішило не ставати осторонь.
В м. Ужгород базується лінійний батальйон 2 Галицької бригади, який постійно співпрацює з міської радою та волонтерами. Командування батальйону розповіло про Руслана та його родину волонтерам і ті, за досить короткий час, віднайшли цілу машину дров.
Коли ж дрова привезли до обійстя Руслана Ребреша, мама Віта не тямила себе від щастя: «Цього нам вистачить на усю зиму, - розповідає вона. – Дрова завжди заготовлював у лісі Руслан, але зараз ми лишились одні. Я вдячна, що є в цьому світі ще люди, які не стороняться чужої біди. Русланчик завжди про нас піклувався і ми чекаємо його удома».
Молодший лейтенант Аліна Новікова, фото автора