26 листопада 2017 року на 85 році завершилося земне життя Василя Васильовича Німчука – вченого світового рівня, доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України, який народився в селі Довгому на Іршавщині, звідки і пішов навіки у позасвіти, пропрацювавши понад півстоліття в Києві в Інституті української мови НАН України.
Невимовний біль утрати відчуваємо ми – всі ті, кому Василь Васильович проклав шлях у кінці тунелю, з ким поділився часточкою своєї світлої душі. Осиротіли ми, осиротіла українська наука.
Справжній учений із енциклопедичним складом розуму, він радо допомагав усім, хто потребував його підтримки. Десятки докторів, кандидатів філологічних наук з теплотою згадують спілкування з цією незвичайною ЛЮДИНОЮ. Палкий патріот рідної землі, він понад усе любив і плекав рідну мову, рідну говірку. Його глибокі наукові праці є дороговказом наступним поколінням, як трепетно треба ставитися до вивчення мовних явищ. Наукова спадщина Василя Васильовича Німчука потребуватиме величезних зусиль його наступників, які повинні осягнути велич його світлого розуму, могутній потенціал його думки.
Ми продовжимо роботу у Всеукраїнському Товаристві шанувальників і захисників діалектів, створеному з ініціативи В.В. Німчука, який так мріяв про те, щоб нині велися активні дослідження народного мовлення – цього невичерпного джерела мудрості українського етносу.
Світлий образ незабутнього вченого, наукового вчителя і наукового батька багатьох дослідників назавжди збережеться в наших серцях.
Вічна йому пам’ять…
З глибоким сумом - вдячні учні