Від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП), сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) за найманих працівників із сум нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями, та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Статтею 4 розділу ІІ Закону № 2464 визначені особи, які є платниками ЄСВ. Громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України згідно цієї статті не є платниками ЄСВ в обов’язковому порядку. Відповідно до частини першої ст.10 Закону № 2464 громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ. Такі особи, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного у договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Отже, дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ, оскільки дохід отримано поза межами трудових відносин на території України. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами, мають право на добровільну сплату ЄСВ у разі заключення договору про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
ДФС у Закарпатській області