Нагадаємо, Іршава теж долучилася до проекту «Відкриті екскурсії», що активно проводяться в Ужгороді. Їх уже пройшло кілька, й вони тематичні. Так, у неділю була «Романтична Іршава», яку провів працівник районної станції юних туристів Михайло Штефаньо.
Спочатку відвідали диско-клуб «Молодіжний». Сюди наприкінці 1990-х – початку 2000-х приходило багато пар Іршавщини. Наступним пунктом стала церква Петра і Павла, збудована ще в 1825 році, котра 1990-го була єдиною релігійною спорудою в місті, тут повінчалося чимало іршавців. Далі – відділ реєстрації актів цивільного стану райуправління юстиції, де за рік реєструється близько 130 шлюбів, інформують із Іршавської міськради.
Відвідали також арку, яка є символом возз’єднання не тільки Закарпаття з Україною, а й створення сім’ї. Завітали й до колишнього кінотеатру. В Іршаві фільми показували ще в 1965 році, за день зазвичай по два сеанси. Нині тут розташувався Районний будинок дитячої творчості.
Не оминули увагою й місцевий парк, на який виділили 55 тисяч карбованців у 1960-му. Тоді висадили більше 2 тисяч дерев, встановили дитячі ігрові і спортивні елементи. Планувалося також оглядове колесо, але... Збереглася навіть округлої форми мікросцена.
Були й романтичні історії, пов’язані з Боржавською вузькоколійкою. Легенда розповідає, що за часів Австро-Угорщини до Іршави навідався державний чиновник, щоб перевірити, як працює залізниця (в народі «Анця Кушницька»). Він устиг на останній рейс із Іршави до Кушниці. У вагоні було лише двоє людей. Разом зі службовцем їхала й молода дівчина Анна, в яку закохався за дві години поїздки і вже не захотів повертатися до Будапешта. Розлучився зі своєю жінкою й одружився з Анною.
Останньою зупинкою екскурсії стала будівля районної станції юних туристів, яка знаходиться неподалік пам’ятника воїнам- «афганцям». Колись тут була сільська управа.