Музичні здібності успадкувала від батьків. У 16 років здобула перемогу на Закарпатському обласному конкурсі народної самодіяльності, у 23 – отримала диплом І ступеня на Республіканському огляді-конкурсі самодіяльного мистецтва України. У 1961-му стала однією із солісток Державного заслуженого Закарпатського народного хору, де збагатила репертуар музичним фольклором краю. Глибокий альтовий тембр співачки у поєднанні з високою емоційністю дозволяли правдиво розкривати колізії музичних творів і пропускати їх через душу. Соло Віри Баганич втілювало трагедійність і глибокий психологізм, допомагало осягнути величну красу народного генія та незмінно справляло сильне враження на слухачів.
Її життя було сповнене драматизму, високих здобутків і часом розчарувань, але Віра Степанівна невпинно продовжувала творити на різних музичних майданчиках краю та за кордоном, щоразу втішаючи шанувальників закарпатського народно-музичного мистецтва. Своєрідними візитівками її творчості були балади «Під дубиною, під зеленою» та «Гей, пливе кача по Тисині». Остання, віднайдена і збережена нею, перетворилася на важливий символ українства й у новій обробці стала в 2014-му народним реквіємом Небесній сотні.
Віра Баганич віднайшла рідкісні зразки закарпатського пісенного фольклору і зберегла їх для нащадків, сучасників і прийдешніх поколінь. Вічна їй пам’ять і наша шана!

Голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій МОСКАЛЬ