Останніми роками чимало вітчизняних вищих навчальних закладів активізували співпрацю з європейськими колегами. Але деякі університети, як до прикладу, Ужгородський національний, на міжнародну співпрацю роблять чи не головну ставку. Заголовок цієї публікації – це девіз УжНУ, з яким університет розпочав цей навчальний рік. А ще – це наслідок значних змін, що сталися в університеті буквально за 3-4 останні роки.
Нові контакти – нові можливості
Хтось подумає, що цей девіз – лише слова, гарна фраза, яка відповідає модному трендові. Але у цьому конкретному випадку слова наповнені реальним змістом. І мова не лише про те, що студенти та викладачі Ужгородського національного університету активно пізнають світ, беручи участь у програмах обміну, стажуваннях і практиках за кордоном та спільній із європейськими колегами науковій роботі. А й про те, що все більше іноземних студентів, викладачів та науковців, співпрацюючи з УжНУ, відкривають для себе Ужгород і Україну.
- Наш університет має добрі позиції в Україні, мало який вітчизняний виш зможе похизуватися такими ж успіхами в міжнародній роботі, – каже проректор Мирослава Лендьел, яка відповідальна за міжнародне співробітництво УжНУ. – Але ми прагнемо більшого. УжНУ вже уклав угоди з сотнею партнерів із 25 країн світу. І постійно налагоджує нові контакти. Наш університет входить до числа найрезультативніших вишів України, що працюють за програмою мобільності «Erasmus+». І є одним із небагатьох українських вищих навчальних закладів, що разом із європейськими партнерами реалізують потужні наукові проекти у рамках науково-дослідницької програми Євросоюзу «HORIZON 2020».
Цікаво, що нинішній навчальний рік в Ужгороді розпочали не тільки українські студенти. За програмами обміну в рамках «Erasmus+», а також за міжурядовими та міжуніверситетськими угодами до Ужгорода приїхали 4 аспірантки із словацького Пряшева, бакалавр із німецького Дармштадту та 3 магістри з італійської Падуї. А ще – поважні лектори зі Словаччини та Чехії. А минулого літа під час археологічної практики зі студентами-істориками УжНУ розкопки у Малій Копані проводила аспірантка з паризької Сорбонни.
Та, мабуть, найголовніше, що в портфелі проектів, реалізованих УжНУ у співпраці з європейськими вишами, вже є абсолютно унікальні практичні речі. Скажімо, у 2017 році інтернаціональна німецько-українська команда студентів-економістів, які представляють Ужгородський національний університет та Університет Фрезеніуса з Мюнхена (з яким УжНУ має угоду про навчання студентів за програмою подвійних дипломів), розробила інноваційну маркетингову стратегію розвитку для компанії «Фішер-Мукачево» - найбільшого у світі виробника лиж. Це яскравий приклад того, як через участь у спільних освітніх програмах можна запозичувати і реалізовувати успішні європейські практики і підходи.
І ще один цікавий момент – у той час, коли все більше українських абітурієнтів їдуть вчитися до Європи, в УжНУ з кожним роком зростає число іноземних студентів. І мова не тільки про представників Африки, Азії і Близького сходу, які здобувають переважно медичну освіту на нещодавно створеному в університеті медичному факультеті №2 з англійською мовою викладання. А ще – про студентів із сусідніх східноєвропейських країн (насамперед, Угорщини та Словаччини), які надають перевагу освіті в Ужгороді, тим самим цілком спростовуючи поширений у нашій країні стереотип про те, що вітчизняна освіта чимось гірша за європейську...
Власне, у тому, що нічим не гірша, змогли переконатися і десятки студентів УжНУ, котрі за програмою Erasmus+ безкоштовно пройшли семестрове навчання в європейських університетах-партнерах. Ця програма – надзвичайно популярна в Євросоюзі. І схоже, що стане ще популярнішою. З ініціативи президента Франції розгортається широка дискусія щодо реформування найважливіших інституцій єврозони, а серед найголовніших пріоритетів Еммануеля Макрона – інтеграція у сфері вищої освіти. Президент Франції має намір посилити програму Erasmus, аби кожен молодий європеєць проводив мінімум шість місяців навчання за кордоном.
Що європейці кажуть про нас
Словак Матей Масарик виграв конкурс на посаду старшого викладача кафедри словацької філології УжНУ і вже півроку живе та працює в Ужгороді. На запитання, чи відчувається різниця між словацькими студентами та українськими, відповідає:
- Оскільки ми всі живемо в Європі, люди дуже схожі. Але студенти завжди є різні. Це спостерігається всюди – з високим рівнем знань, посереднім та низьким. Та українські студенти мене дуже здивували, адже їх рівень підготовки високий, попри те, що вони такі юні. У Словаччині учні шкіл, після завершення навчання, йдуть до гімназій, тому до університету приходять у віці 20-21 року. Це, з одного боку, полегшує навчальний процес для викладачів, адже його студенти вже свідомі, зрілі. Тому щирим здивуванням були українські студенти, які вже у 16-17 років приходять у вищий навчальний заклад. Для мене це було те нове, що здивувало і змусило трохи змінювати лінію спілкування, адже до того, в Словаччині, такого досвіду в мене не було. Я бачу, що рівень ужгородських студентів не є гіршим, ніж студентів з Братислави.
Матей визнає: коли їхав в Україну, мав певні упередження. Але тепер «розклав усі пали на свої місця». І втішений, що може допомогти студентам краще усвідомити справу, якою вони займаються, передати культуру та історію.
- Це дуже важливо, - каже пан Масарик. – Також цінним залишається той факт, що таким чином можна подорожувати світом, збагачувати свій кругозір.
Ми поцікавилися, а як оцінюють програми обміну і навчання в Ужгороді європейські студенти? К’яра Константіно, магістрантка університету з італійського міста Падуя, яка 6 місяців навчалася в УжНУ, каже, що в Ужгороді розширила свій кругозір.
– Такі програми, як Erasmus – це завжди унікальний досвід, який дозволяє здобути не тільки теоретичні знання, але й практичні навички, – каже К’яра. – Особливо це важливо для студентів, які вивчають мови. Адже є прекрасна нагода поринути у нове середовище, щоб із практичної точки зору оволодіти мовою, краще нею спілкуватися. Завжди добре відвідати якусь нову країну чи якесь нове місце, побачити життя там, порівняти життя в своїй рідній країні і в країні, яку ти відвідуєш. У результаті ти бачиш відмінності і вчишся звикати до них. Це дає нове сприйняття всієї реальності і можливість побачити якусь річ під іншим кутом зору.
А її землячка і подруга Елена Поцца, яка також навчалася в Ужгороді упродовж півроку, додає: «А ще в процесі мобільності здобувається багато практичних навичок. І це більш важливо, ніж просто отримати теоретичні знання. Під час того, як ви подаєте заявку на роботу, ваші практичні навички більше цінуються. Коли роботодавець бачить, що ви відвідали якусь країну, стикнулися з якимись викликами чи проблемами і навчилися їх долати і вирішувати – це дуже важливо, це ваша значна перевага над конкурентами».
Ось так цікаво і нестандартно мислять сучасні молоді європейки. І так само думає усе більше студентів УжНУ, які розуміють, що нинішній час – це пора динамічних змін і великих можливостей. А шлях до успіху починається в університеті, відкритому для світу.