Із того, на перший погляд броунівського, а насправді впорядкованого й чітко злагодженого руху на кілька хвилин удається вирвати віце-президента ФК «Минай» Євгена Плавайка: «Як бачите, робота в розпалі, буквально кипить, адже основний її фронт повинні встигнути завершити до фінального матчу Кубка області. Зокрема, накриємо дах над центральною трибуною, встановимо сидіння для вболівальників, а це (без урахування лави для запасних) – на майже 1270 осіб. Облаштуємо основний вхід, паркувальну зону, прилеглі до поля доріжки, встановимо тимчасові роздягальні й туалети, оскільки до головних пізніше ще підведемо опалення, воду, світло. Потім також установимо кондиціонери, вентиляцію, зробимо гідроізоляційні роботи тощо».

Динаміка дій справді вражає. Буквально за кілька днів, як гриби в лісі, виросла будівля під клубний магазин і каси. Тинькарське («штукатурне») оздоблення зовнішніх стін так само росте на очах. Рябить від цементу, піску, келень, а мовчазні й зосереджені обличчя трудівників зі справді роботящими й умілими руками просто захоплюють.

Тут же з’являється заступник голови ФФЗ Віктор Качур і виконує роль гіда – здійснює «екскурсію» об’єктом:

– Ось тут встановлять санвузли, тут – кімнати гостельного типу, наприклад для дітей, які братимуть участь у турнірах. А це приміщення для суддів, окремо – для жінок-арбітрів. А там і там – конференц-зал і гриль-зона… Коли ж восени 2015 року починали розчищати цю територію, то стояли одні чагарники й самотньо паслася чиясь корова. А в підсумку матимемо перемогу. Не тільки наочно спортивна, хоч у матчах виграватимуть ті чи інші команди. А перемога значно важливіша, адже тріумфуватиме футбол як такий плюс щонайменше 100-200 дітей удасться відірвати від згубного впливу вулиці, оскільки вони подружаться зі м’ячем».

…Тільки-но завершилася «екскурсія», і в голові миттєво з’явилася знаменита фраза із «Рассказа Хренова о Кузнецкстрое и о людях Кузнецка» (В.Маяковського): «Через четыре года здесь будет город-сад!» Тільки в нашому випадку не через 4 роки, а значно швидше. І не місто-сад, а стадіон-красень. Вірю: буде! Адже керівництво клубу «Минай» не просто зводить споруду, а буквально нею живе.

Знову з’явилися «філософські» думки, тільки іншого плану: добре б таку ініціативу підтримати місцевій владі, притому не лише в Ужгородському районі, а й в інших куточках краю. Природно, є побоювання, чи землю використають під «правильні» проекти, за призначенням. Але потрібно довіряти, давати зелену дорогу інвесторам. У тому ж селі Минай побачив у вигідному місці інші вільні території, де могло б, приміром, з’явитися ще й велике штучне поле. Звичайно, легше продати таку ділянку якомусь багатію, і він зведе особняк із великою загорожею. Але куди більше виграє громада, якщо з’явиться новий прекрасний газон, і на ньому ганятимуть м’яча дорослі й діти, займатимуться активним відпочинком, здоровим способом життя, розвиватимуть той же футбол.

…Коли настав час залишати стадіон, настрою додав один доконаний факт та дві новини: уже прийшли вболівальники – саме розпочався один з офіційних поєдинків ДЮФЛ Закарпаття; також довідався, що невдовзі з Іспанії прибудуть сидіння для трибун не хоч які – під кольори клубу!), а з Харкова – електронне табло.

Буде стадіон! Стадіон, який народжує життя. Життя для роботи, відпочинку, виховання, загартування. Стадіон, який народжує сучасне, футбольне, а тому потрібне життя…

Володимир ТАРАСЮК,

Анастасія ПЕНЗОВА (фото), ФФЗ