Обидва законопроекти розроблялися за підтримки експертів Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» та внесені на розгляд Верховної Ради групою депутатів, що представляють різні політичні сили у Парламенті. У разі успішного голосування в Україні буде створено абсолютно нову систему захисту прав споживачів фінансових послуг, а українці будуть захищені від недобросовісних дій фінустанов.
Українські банки, які надають споживчі кредити, обманюють споживачів. До прикладу, якщо банк повідомляв, що середня номінальна ставка споживчого кредиту – 40%, то реальна ставка, яку обчислили фахівці, – 100%. А в надавачів короткотермінових кредитів процентні ставки можуть сягати й до 160%. Але вся ця інформація недоступна споживачам. Про це під час прес-конференції на тему: «Як захищатиме споживачів фінпослуг фінансовий омбудсмен, посаду якого планують запровадити в Україні», що відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила заступник керівника проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» Юлія Вітка. «Банки не відображають у документах справжні процентні ставки. Вони вказують номінальні процентні ставки. А вартість кредиту заховують у комісіях та інших платежах, пов’язаних з цим кредитом. Якщо добре пошукати, їх можна знайти в договорі. Але не кожен споживач може потім порахувати у що йому виллється вартість кредиту. І навіть наші фахівці витратили зусилля і час, аби порахувати реальну процентну ставку», - зазначає вона.
Заступник керівника проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» нагадала, що рік тому набув чинності Закон про споживче кредитування. І фахівці вирішили перевірити, як дотримуються норми закону на практиці. Дослідження проводили методом “таємного покупця”. «Спеціально навчені працівники соціологічних компаній у різних фінансових установах отримували консультації, намагалися взяти кредит або й насправді його брали та повертали той кредит достроково. Ми проводили це дослідження до прийняття закону і після, аби побачити, чи змінилася ситуація. Було здійснено 150 візитів та оформлено 20 кредитів у розмірі 5 тисяч гривень на рік. Ми побачили величезну кількість порушень з боку фінансових установ», - розповідає фахівець.
Закон також передбачає надання споживачеві паспорту кредиту ще під час консультації, до укладення договору. «У цьому документі вже має бути описано умови кредитного продукту в прив’язці до потреб споживача. Споживач може взяти паспорти у різних фінансових установах та порівняти умови. На жаль, ця умова так само порушується постійно. Лише у 2 % первинних консультацій споживачі отримали паспорт споживчого кредиту. Але навіть якщо їх надавали, то умови там цілком не розкривалися. Зазвичай, у тому паспорті надавали інформацію про загальні умови кредитування. Також під час дослідження у багатьох договорах виявили норми, які суперечать закону. І ще частина договорів не містила тієї інформації, яку вимагає закон. «А ще фінансові установи нав’язували страхування. Закон передбачає, що споживач може обрати з-поміж, щонайменше, трьох страхових компаній. Але кожен банк пропонував споживачеві лише одну компанію, з якою у них укладені договори», - говорить заступник керівника проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» Юлія Вітка. У результаті експерти виявили тільки два банки, які входять в топ-десятку, де розбіжності сягали лише 10% між номінальними та реальними відсотковими ставками. Це – банки з іноземним капіталом. «В Україні працювати прозоро невигідно. Добровільно виконувати Закон про споживче кредитування ніхто не хоче. Потрібен механізм його застосування», - підсумувала вона.
Закону, який би змушував виконувати цей закон, немає. Він є як законопроект 2456-Д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг». Його мали прийняти разом зі Законом про споживче кредитування. Проте нардепи проголосували по-різному.
Олег Лаврик, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності зазначив, що за останні три роки Верховна Рада прийняла низку законодавчих актів, які захищають інтереси та права надавачів фінансових послуг. «Законопроект про захист прав споживачів стосується і банківського сектору, і регулює ринок страхових компаній, кредитних спілок, ломбардів та інших фінансових установ. Але він дотепер не прийнятий», - каже він. Нардеп нагадав, що сьогодні єдиною інституцією в Україні, яка захищає споживача, є Держпродспоживслужба – Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. В її повноваження входить захист споживачів всіх послуг. Розмежовує обов’язки Держпродспоживслужби та Нацкомфінпослуг саме законопроект 2456-Д. Також цей законопроект пропонує однакові правила для всіх учасників фінансового ринку. Фінансові установи порушують Закон про споживче кредитування, на переконання Олега Лаврика, тому, що їх за це не можна покарати. А коли набуде чинності Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг, то Нацбанк, Нацкомісія фондового ринку та Нацкомфінпослуг отримають можливість накладати штрафи на порушників.
Тільки 2% українців сьогодні довіряють фінансовим організаціям та державним інституціям. 10 % довіряють судовим рішенням. 37 % – не мають банківських рахунків. І 70 %– не мають жодних заощаджень. Про це говорить Тетяна Буряк, експерт із захисту прав споживачів фінансових послуг Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору». «У конфліктах між фінансовими установами та споживачами саме споживачі залишаються незахищеними. Ми бачимо, що реальний досвід вирішення спорів з фінансовими закладами свідчить про те, що споживач залишається незадоволеним результатом вирішення своєї скарги», - констатує фахівець.
За словами Тетяни Бурак, Нацбанк та інші фінансові регулятори не мають повноважень притягнути фінансову установу до відповідальності. Тому в своїх відповідях на скарги споживачів лише роз’яснюють законодавство. Держпродспоживслужба взагалі не вирішує фінансових питань. А до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звертаються лише зі скаргами, які стосуються системи гарантування вкладів. «Понад 50 % українців взагалі не знають, куди звертатися під час конфліктної ситуації з фінансовою організацією. Найчастіше вони звертаються до самої фінансової установи. Ще 11 % – до правоохоронних органів, 10 % – до суду і 80 % – взагалі ні до кого. Це свідчить про зневіру та упередженість до результатів вирішення цих питань», - вважає Тетяна Бурак.
Вона наголосила, що процес вирішення конфлікту з фінансовою установою дуже складний та затратний для споживача, що відлякує вже на початках. «На сьогодні можна звернутися до суду. Але суди перевантажені. Тільки за рік споживачі подали понад 70 тисяч позовів проти надавачів фінансових послуг. Суд може розглядати такий позов рік і довше. Крім того, суди не завжди компетентні у фінансових питаннях», - говорить фахівець.
На думку експерта змінити ситуацію можна – треба створити нові правила гри на ринку фінансових послуг. «Новим механізмом має стати запровадження в Україні інституту фінансового омбудсмена. Це передбачено законопроектом 8085, який зареєстровано в парламенті навесні цього року», - пропонує вона. Фінансовий омбудсмен – це інституція, яка вирішуватиме в досудовому порядку спори між споживачами фінансових послуг та фінансовими установами. Це буде недержавна установа, яка існуватиме на внески фінансових установ. За словами Тетяни Бурак, саме так працюють ці інституції в багатьох країнах світу. «Повноваження фінансового омбудсмена будуть відрізнятися від повноважень інших регуляторів фінансового ринку. Він буде примирителем двох сторін. Якщо компромісу не досягнуто, він матиме повноваження розглянути звернення та винести рішення, яке буде обов’язковим до виконання», - пояснює експерт зі захисту прав споживачів фінансових послуг Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору».
Згідно із законопроектом, посаду омбудсмена можна буде посісти внаслідок конкурсу. Кандидатів обиратиме Наглядова Рада, яка складатиметься з представників асоціацій фінансового ринку та представників організацій, які захищають інтереси споживачів фінансових послуг.
Звернутися за допомогою до омбудсмена буде дуже просто. Спочатку, звісно, споживач змушений буде звернутися зі скаргою до фінансової установи, до роботи якої він матиме претензії. Якщо відповідь його не задовільнить або ж установа проігнорує звернення, то тоді вже – до омбудсмена. «Омбудсмен розглядатиме тільки документи. Тому тут не потрібна присутність ані адвокатів, ані, навіть, самого споживача. На етапі примирення звернення – безкоштовне. Якщо примирити сторони не вдалося, то фінансовий омбудсмен розгляне спір та винесе рішення. І це коштуватиме для споживача 90 гривень або 5% від прожиткового мінімуму», - каже Тетяна Бурак.
Плату на цьому етапі запроваджують для того, аби обмежити безпідставні звернення.
Руслан Сидорович, народний депутат, голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя зауважив, що запровадження інституту фінансового омбудсмена не позбавляє права споживача звернутися до суду. «Якщо громадянин захоче вирішити свою проблему швидше, він звертається до омбудсмена. Не хоче випробовувати нового механізму – звертається за захистом своїх інтересів напряму до суду»,- каже він. На думку нардепа, звернення до фінансового омбудсмена – це гарантія швидкого та неупередженого вирішення спору. Розглянути питання він повинен упродовж 60 днів, тоді як суди розглядають їх роками. «Якщо одна зі сторін не буде згідна з рішенням фінансового омбудсмена, вона має право оскаржити його у відповідному апеляційному суді, - говорить Руслан Сидорович.
За його словами, оцінити ефективність роботи фінансового омбудсмена можна буде вже за рік. Якщо за цей час громадяни повірять у його успішну роботу, то це суттєво розвантажить роботу суддів.
Захід проводиться за підтримки Проекту Агентства США з міжнародного розвитку «Трансформація фінансового сектору в Україні».