Захід пройшов у рамках відзначення 15-річчя міжнародної наукової експедиції «Сплав на бокорах «Тиса-2003».
Роман Офіцинський розповів про мету й завдання експедиції та історичний аспект лісокористування на Закарпатті. За його словами, у давні часи з травня по вересень деревина у бокорах долала близько 640 км. Але у 1954-му це ремесло стало непотрібним. У горах почали з’являтися перші вузькоколійки та важка техніка.
Дізналася, що на Закарпатті лісу сплавляли небагато – 60 кубометрів. На Черемоші в – 300–400 кубометрів. Це було дуже небезпечно: бокораші гинули під час лісосплаву. Цьому свідчення – хрести на берегах Тиси.
А чи знаєте ви, що таке бокор? Стовбури зрізаних та очищених від гілок дерев в’язали у плоти, які, у свою чергу, зв’язували один за одним у своєрідну вервечку. Бокораші (їх було 3–5, інколи й більше – залежно від величини плоту й складності та довжини маршруту) стояли спереду і спеціальними веслами-стернами управляли плотом, щоб уникнути мілин та великих валунів. На плавзасобі був майданчик, де розводили ватру, й невеликий курінь.
Роман Офіцинський розповів, що у 2003-му члени експедиції вирішили повторити цей шлях. Майстра з виготовлення бокора знайшли у Колочаві. Відтак відзняли документальний фільм, який відразу став популярним.
Про відновлення музею лісосплаву розповів М. Дербак. Нині з держбюджету на відновлення цієї пам’ятки виділено близько 50 млн. грн.
У суботу, 18 серпня, громадське природоохоронне об’єднання «Бокораш» здійснило ювілейний сплав по Тисі, присвячений 15-річчю українсько-угорської експедиції «Тиса-2003» та Дню незалежності України. Керували процесом представники групи, яка сплавлялася в 2003-му. Долучилися й представники ОДА та Закарпатського товариства охорони природи. Учасників нагородили пам’ятними медалями та свідоцтвами.
Маріанна ШУТКО, газета
"Новини Закарпаття"