Письменники Закарпаття з болем сприйняли звістку про те, що згасла зірка сумлінного трудівника слова, відомого літератора, члена Національної Спілки письменників України Володимира Степановича Фединишинця.
Не стало опришка в моднім пальті і піонера верлібру. Життєва дорога письменника розпочалася 9 травня 1943 року в селі Репинне на Міжгірщині. Для Володимира Фединишинця зразком у житті і творчості були Іван Франко і Олександр Духнович. Він прагнув усю повноту свого таланту віддати рідному краю, присвятивши себе служінню слову. Його творча спадщина багата і різноманітна. Це понад 70 видань - зокрема поетичних збірок "Секунди серця", "Сині серпантини", "Едельвейси", "Перспектива" та багато інших. Він - автор романів "Бранці лісу", "Отець Духнович", збірок оповідань та повістей "Свято Білої музейної ворони", низки документальних монографій, збірок для дітей, книги інтерв'ю "Не помру, доки не напишу бестселер". У його доробку фольклорні записи - зокрема, багато казок. Особливо активно у 60-80-ті роки виступав письменник у галузі літературної критики. Працював він і на царині художнього перекладу. Його твори також перекладені білоруською, угорською, чеською, словацькою, українською, російською мовами.
Творчість Володимира Фединишинця відзначено Міжнародною премією ім. Олександра Духновича та премією ім. Федора Потушняка.
Світла пам'ять про цю людину залишиться жити серед нас і в серцях його читачів - теперішніх і майбутніх поколінь. Хай буде йому пухом рідна земля!