Оперуповноважений карного розшуку Іршавського райвідділу міліції старший лейтенант Степан Вовканич не знає, що таке вихідний чи відпустка. Кожну вільну хвилину від роботи в міліції він приділяє бджільництву.
Із дитинства Степан мріяв стати працівником карного розшуку, адже змалку любив спорт і хотів допомагати людям. Ще школярем часто заходив в Іршавський карний розшук, де працював його брат Василь. Він шукав привід, щоб поспілкуватись із колегами брата, почути розповіді досвідчених оперів про злочинців. Ця романтика посприяла у виборі професії. Його наміри підтримали батьки і рідні брати.
Закінчивши середню школу, Степан пішов навчатись до Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України. Під час навчання брав активну участь у різноманітних спортивних змаганнях і навіть отримав звання майстер спорту України з самбо. Здобувши професію правоохоронця, бачив себе тільки у карному розшукові. Молодому лейтенанту міліції Степану Вовканичу доручили опікуватись такими населеними пунктами, як Негрово, Доробратово, Арданово, Кам′янське, Хмільник, Заріччя, Сільце. Жителі цих сіл досі звертаються до нього за допомогою.
Одним із перших злочинів, який розкрив Степан Вовканич, були крадіжки металу. На протязі кількох днів були відразу три звернення про крадіжки секцій із металевої огорожі. Першою звернулась сільський голова с.Доробратово, далі зателефонував сільський голова с.Арданово, потім завідуюча сільським клубом с.Мідяниця. Степан Вовканич разом з колегами перевірив майже всі пункти прийому металобрухту. Однак пошуки привели їх аж у Міжгірський район, де проживав власник автотранспорту, на якому крадії перевозили викрадене. Хоч автомобіль вже був встановлений, але крадіжки не припинялись. До числа потерпілих додались державні установи Іршави та один із колгоспів. Невдовзі Степан Вовканич та його колеги вже ж вирахували крадіїв у сусідньому селі. Злодії їздили красти на автомобілі, взятому по дорученню від громадянина з Міжгірщини. Зловмисники майже за безцінь здавали крадені металеві конструкції та запчастини на металобрухт.
Робота карного розшуку побудована на взаємодопомозі. При необхідності, незважаючи на зони обслуговування, оперативники один одному допомагають. Якось в Іршаві грабіжник напав серед ночі на вулиці на самотню жінку й відібрав від неї два мобільні телефони. Над розкриттям цього пограбунку працював весь особовий склад карного розшуку. Степан Вовканич та його товариш Василь Ісак у селі Собатино затримали кількох жителів Міжгірського району, які скоїли 8 крадіжок у м.Іршава та згаданий пограбунок жінки. Залітним молодикам приглянулися дівчата з Собатина. Але кохання потрібно підтверджувати матеріально, тож кавалери вирішили піти злочинним шляхом, аби мати гроші на подруг…
Згодом старшому лейтенанту Вовканичу доручають більш відповідальну ділянку роботи у м.Іршава. В цей період у кількох населених пунктах району та самій Іршаві орудував крадій, від якого потерпіло аж 14 громадян. Впродовж цілого літа оперативники розшукували крадія. Він скоював крадіжки грошей, ювелірних виробів, їжу, теплий одяг. Зловмисник переховувався від правоохоронців у покинутих будинках, у посадах, в полі, на сіносховищах. Міліціонери знаходили лежанки, де крадій ночував, але самого спершу не могли затримати. Врешті-решт оперуповноважений Вовканич отримав інформацію, що крадій переховується в урочищі Мальово у м.Іршава. Дійсно, під час перевірки на кукурудзянім полі він помітив чоловіка, який почав утікати. Однак Степан Вовканич наздогнав його й затримав. Підозрюваний пробував чинити опір, але на допомогу прийшов начальник розшуку Сергій Зінич та колеги.
Протягом п′яти років служби у карному розшуку Степан Вовканич розкрив чимало злочинів. Останній – це крадіжки автомагнітол з автомобілів у м.Іршава. За короткий проміжок часу з однієї з вулиць міста до міліції звернулось троє чоловіків, що на ранок з їх автомобілів невідома особа викрала автомагнітолу. Крадій, немов вправний механік, відчиняв замки на авто. Через деякий час Степан Вовканич отримав інформацію щодо місцевого неповнолітнього, який може бути причетним до крадіжок. Хлопця разом із батьком запросили до райвідділу. Батько був дуже здивований, що його дитина стала на злочинний шлях. При цьому він розповів, що син любив дивитись детективні фільми, де орудували крадії і їх затримували міліціонери… Можливо, це й вплинуло на хлопця. Наразі за даними фактами відкрито кримінальні провадження, триває слідство.
Попри зайнятість на роботі, Степан Вовканич знаходить вільний час для своїх бджіл. Раніше пасікою займався його батько Василь Степанович, який навчив сина доглядати за нею. У батька вже сили не ті, щоб кожний день дивитись за бджолами, тож за справу взявся син. Зараз у його пасіці 30 бджолиних сімей. Він їх розмістив на шматку землі, звільненому від чагарників. Як хвалиться Степан, він вже пробував власний мед і пригощав ним друзів. Ранньою весною йшов збір квітковий, далі липовий, а зараз – різнотрав′я.
Сидіти склавши руки, маючи пасіку, не доводиться. Власноруч виготовив кілька нових вуликів та рамки до них. Для того, аби бджоли почували себе добре, кожному вулику потрібно приділити час, а його так обмаль у розшуковця. - Карний розшук і бджільництво – це справа для працьовитих і наполегливих, - каже старший лейтенант міліції Степан Вовканич.
Майже щодня йому доводиться стикатись з людською бідою і йти комусь на допомогу, але міняти свою роботу правоохоронець не бажає. Він переконаний, що тільки у карному розшуку працюють справжні чоловіки.
Віта Горзов, Іршавський РВ УМВC