Навколо питання імунізації вже кілька років поспіль точаться активні суперечки. Люди фактично поділилися на два конфронтаційні табори: з одного боку – ті, хто робить щеплення, з іншого – ті, хто відмовляється від цього. Журналісту видання 0312.ua вдалося поспілкуватися із мамами, які прийняли різні рішення: робити щеплення і не робити, і обидві вивчили це питання доволі ґрунтовно. Чим аргументують таке рішення – читайте у нашому матеріалі.
Вакцинації - так!Мама 2-річної дівчинки Юлія Дуб розповідає, що шлях до вакцинації дитини був непростим, але саме це дало змогу детально вивчити це питання.
«Як і кожна молода мама, я стояла перед складним вибором, а різноманітність інформації в інтернеті ще більше збивала з пантелику. Нам не пощастило і з дільничним педіатром - лікарка спершу все відкладала початок цього процесу, мотивуючи це тим, що у дитини атопічний дерматит. Це спонукало вивчити, що про це є в медичних протоколах, рекомендаціях МОЗ і ВООЗ, науково підтверджених дослідженнях. Я була здивована, що медична спільнота і доказова медицина активно і аргументовано виступають за вакцинацію, а атопічний дерматит не є показанням для відводу від неї (та й взагалі від будь-яких медичних втручань) - це чітко прописано в медичних протоколах, які є інструкціями для наших медиків.
На момент, коли я вирішила таки почати вакцинувати дитину, їй було більше року, тобто з графіку ми "вибилися". У державній поліклініці виявилося, що у нашій картці стоїть відвід, бо лікарка так перестрахувалася від можливих негативних наслідків (через атопічний дерматит), а я про це навіть не знала. Це змусило мене більше ніколи не звертатися до державної поліклініки. Зараз ми уже зробили усі необхідні вакцини, передбачені "Календарем вакцинації МОЗ". Усі - у приватних клініках, де індивідуальний підхід до кожного маленького пацієнта і комфорт дитини на першому місці. Ми зробили щеплення від гепатиту, туберкульозу, кору, епідемічного паротиту, краснухи, дифтерії, правцю, кашлюку, поліомієліту та хіб-інфекції. Усі дитина перенесла добре, без будь-яких ускладнень чи негативних реакцій, максимум 1 день мала підвищену температуру тіла, але ця реакція була прогнозованою і ми були до цього готові. Я й сама уже два роки поспіль вакцинуюсь від грипу. Я зібрала переконливу інформацію з надійних джерел та зробила висновок, що хвороби та наслідки від них є значно небезпечнішими ніж потенційні ризики від вакцинації, бо ж майже кожен медичний препарат або втручання може мати побічні ефекти, але кожен зважує, що важливіше.
Напевно, варто додати, що я не закликаю ігнорувати державні поліклініки, нам просто не пощастило, але і в державних поліклініках є професійні та відповідальні лікарі, які дотримуються медичних стандартів. І якщо б стояло питання робити щеплення в державній поліклініці чи не робити зовсім, то ми б зробили в державній».
Вакцинації - ні!
Ужгородка Яна Сиволожська, мама 4-х діток, розповідає, що старші діти, яким уже 26 та 23 роки, були щеплені, а пізніше – почала писати відмови: «Було дуже багато випадків серед знайомих, що діти ставали каліками. Зараз у мене двоє маленьких діток, 2 і 3 роки. І коли постало питання імунізації, то чоловік був категорично за щеплення. Я попросила його разом вивчити це питання – ми не будемо поспішати, і разом в усьому розберемося. І ми відкрили інструкцію до однієї з вакцин, передбачених календарем профілактичних щеплень – я можу не прочитати інструкцію до пилососа, але інструкція до ліків, навіть до, здавалося б, найпростіших – це занадто серйозно, аби не прочитати. І вже тільки прочитавши інструкцію, нам стало недобре – там одразу вказується, що йде вплив на мозок.
Одна з моїх вищих освіт – біологічна, тому я розумію, про які елементи йдеться і що це за вплив. Ми сіли і зважили з чоловіком: є ризики від того, що дитині даси щеплення, і ризики померти від хвороби, якщо ти це щеплення не даси. І що ми виберемо: сьогодні скалічити дитину чи чекати, захворіє вона чи ні, бо ж дитина може взагалі ніколи не захворіти. А вплив щеплень на організм, особливо усіх складових – однією із них є формальдегід, - ніхто до кінця не вивчив; достеменно невідомо, як вони впливають на різні системи організму, у тому числі і репродуктивну. Тим паче, що віруси не лікуються, тож навіщо давати дитині одночасно по 3, 4, 5 щеплень, а ще й у такому ніжному віці? От хто має тварин, собак, то всі знають, що поки щеня годується від мами, його не прививають. То чому ж нам пропонують своїм дітям робити щеплення у перші ж дні після народження? На чаші терезів опинилося: робити з дитини піддослідного кролика чи віддатися волі Божій? Я краще віддамся на волю Божу, ніж сьогодні сама, своїми руками, можу покалічити свою дитину.
Велика проблема полягає у тому, що наші батьки не хочуть брати на себе відповідальність за свій вибір. Які свідомо, вивчивши наслідки і зваживши ризики, приймають те чи інше рішення. Зауважу, я не проти взагалі щеплень, я за свідомий вибір між ризиком заразитись і перехворіти чи внести своїй дитині ін‘єкцію з коктейлем не просто живого чи мертвого біоматеріалу, що не захищає на 100% від зараження, а також коктейль хімікатів».
СтатистикаЗа даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, станом на 1 листопада 2018 року у Закарпатській області показники вакцинованості дітей дуже низькі:
Від туберкульозу привито 17,5 % дітей від 1 року і старше;Від поліомієліту привито 57, 6% дітей старше 6 років (це – 5-те щеплення від цієї хвороби);Від кашлюку привито 35,6% дітей віком старше 2-х років (за календарем щеплень останню вакцину від кашлюку дитина має отримати у 18 місяців);Від дифтерії та правця привито 86% дітей старше 6-ти років (це – 5-те щеплення від цієї хвороби);Від хіб-інфекції привито 35,9% дітей віком 1 рік (це період, коли дитина має отримати останнє, 3-тє щеплення від цієї хвороби);Від кору, краснухи і паротиту обидва щеплення (у 1 і у 6 років) отримали 74,6% дітей;Від гепатиту В привито 13, 1% дітей віком від 1 року і старше (це період, коли дитина має отримати останнє, 3-тє щеплення від цієї хвороби).Із повним обсягом статистичних даних можна
ознайомитися тут.