Негативні наслідки цих хвороб проявляються не тільки в зниженні якості і рівня життя простих громадян, але й у хижацькому природокористуванні та забрудненні довкілля. І хоч історія захворювань складна і тривала, головна їх причина часто банально проста: тотальне нехтування купкою агресивної меншості через реалізацію своїх приватних чи корпоративних інтересів – системи суспільних цінностей та інтересів громад. А слабкість громадянського спротиву і роз’єднаність громадянського суспільства ще більше заохочують агресивну меншість до дій. Схоже, в екологічному вимірі з’являються перші ознаки суспільного одужування. І не лише на Закарпатті.
Автори не ставили за мету викладати екологічні зауваження до комерційного проекту будівництва крупної вітроелектростанції (ВЕС) на Боржавських полонинах. Як і більше сотні інших громадських активістів і науковців країни, ми надіслали свої заперечення і обгрунтування у визначений законом спосіб. Тепер найважливіше питання – чи входить у плани і наміри забудовника та влади почути і врахувати об’єднані голоси громадськості і науки. Відповідь, серед іншого, пов’язана з мораллю і етикою в політиці і бізнесі. А з цим зазвичай проблеми.
Водороздільний за стоками басейнів різних річок, географічно центральний в Українських Карпатах гірський хребет Боржавських полонин має найвищу природну і ландшафтно-рекреаційну цінність. Неповторні краєвиди, зручна логістика доїзду, доступність і відносна пологість крутосхилів середньо- і високогір’я, значна протяжність, хороші природно-кліматичні умови, етнокультурне розмаїття стали причинами неймовірного зростання популярності Боржавських полонин у десятків тисяч туристів і відпочиваючих, лижників і парапланеристів, науковців і студентів з усієї України.
Для збереження природи Європи і Карпатських гір зокрема Боржавські полонини мають ще більш виняткове значення. На широких полонинських територіях гір уже давно не ведеться інтенсивне гірське господарювання і буяє різнотрав’я. Протяжний на 40-50 км і практично безлюдний гірський масив є ключовою ланкою міжнародного Вододільно-Карпатського середньогірно-високогірного екологічного коридору, яким дикі тварини можуть мігрувати як до гірських лісів Румунії, так і Словаччини та Польщі.
Саме через зазначені креативні особливості суспільної і природної цінності Боржавських полонин для широкого загалу і науковців як грім з ясного неба восени 2017 р. постала шокуюча новина: фірмою-забудовником активно просувається масштабний комерційний проект зведення на гірських гребенях Боржавських полонин вітрової електростанції. Вона станом на 2019 р. має розрахункову потужність у 120 МВт (більше 100 Тур’є Полянських міні ГЕС), яку створюватимуть 34 вітряки понад 150-метрової висоти кожен, сполучених гірською дорогою та підземним електрокабелем на 110 кВ і 35 кВ. Інвестор – відома турецька компанія, яка заснувала в Україні для розробки і реалізації проекту ВЕС фірму «Атлас Воловець Енерджі». Донедавна наміри забудовника були ще ширші, але Міжгірська районна влада і сільські ради туристично більш розвиненої Міжгірщини виступили категорично проти зведення ВЕС на їх частині Боржавських полонин.
І навпаки – Воловецька селищна і райрада та ради сіл Березники, Тибава, Дусино і Неліпино у Свалявському районі, на гірських територіях яких поза межами населених пунктів забудовник планує звести ВЕС, начебто з ентузіазмом сприйняли перспективи проекту. Звісно, мова не йде про громади селища і 4-ох сіл, на думку яких ніхто не зважає, а значна частина працездатних селян на заробітках. Що спрацювало від забудовника – натхненно проповідувана інформація про відновлювані джерела енергії, байки про «масовий промисловий туризм» до вітряків-гігантів та екологічна малограмотність, перспективи сплати до злиденних сільських бюджетів, інші утаємничені методи мотивації чи, може, все разом – громадськості ще належить виявити. Як і те, як відбувались буцімто громадські слухання зі схвалення детальних планів територій забудови Боржавських полонин, протоколи яких досі є недоступними. Втім, у старому і звичному режимі проштовхування екологічно шкідливих проектів забудовник, як не поспішав, все одно не встиг дійти до бажаної мети – дозволу на будівництво. Бо наприкінці 2017 року у дію вступив давно очікуваний і підтримуваний екологічною громадськістю всієї України, європейського зразка Закон «Про оцінку впливу на довкілля». А в соціальних мережах формувався і зміцнювався фактично всеукраїнський рух із захисту Боржавських полонин.
Між тим, у реалізації вимог нового закону щодо ланцюжка дій «звіт з оцінки впливу на довкілля (ОВД) – громадські слухання – висновки уповноваженого органу – плановане будівництво» забудовник з переляку виробив хитромудру стратегію і тактику, аналогів якої в Україні поки-що немає. До цієї стратегії увійшли: пошуки авторитетного розробника звіту з ОВД; формування груп солідних і беззаперечно лояльних до проекту ВЕС на Боржавських полонинах науковців та експертів і зокрема - з їх закарпатського контингенту; протоптування доріжок до обласної влади; використання на 200% промоційної і рекламної інформації про здобутки, переваги і стратегічне значення відновлюваних джерел енергії для України і вирішення глобальних проблем світу. До стратегічних питань були віднесені і круглий стіл в УжНУ, до участі в якому чисто «випадково» забули запросити науковців з біологічного факультету – ключових опонентів мегапроекту. Не забули і про ударну роль місцевих рад Воловеччини і Свалявщини, з гірських полонинських територій яких завдяки вітрякам-гігантам, як і обіцяно, має розпочатись не менш гігантський економічний стрибок у розвитку цих гірських поселень, а з ними і районів. Пригадується 7 років тому щось схоже обіцялось в масштабах області завдяки планам зведенню 360 міні ГЕС на гірських річках Закарпаття. Нині, до честі обласної влади, вона навіть скасовує розпорядження багатьох РДА з розробки детальних планів територій під каскади ГЕС на річках Ріка, Тересва і Шопурка.
Стратегію гігантизму в епопеї етапу ОВД завершував рекордний для України звіт аж надто солідних обсягів – на 1792 сторінки разом з додатками. З них суто екологічним питанням, на що мав би спрямовуватись звіт з ОВД, та висвітленню проблем за зауваженнями громадськості, що поступили в кількості понад 110, прямо присвячено від сили 10-15% обсягу звіту-гіганта. Все інше розпорошено по звіту. У більшості представників громадськості і науковців, які мали терпіння хоча б проглянути або перечитати цей звіт-гігант з ОВД, він викликає відразу, роздратування і обурення. І не лише через неймовірні обсяги, але й з причин маси неточностей, перекручувань, технічних і граматичних помилок, повторів, інформацій поза межами теми, вкинутих наче у сміттєвий бак за принципом «На городі бузина, а в Києві дядько». До того ж, звіт є суперечливим, поверховим, окремі його частини не узгоджені між собою, висновки з багатьох екологічних проблем зроблено не на основі досліджень території планованої забудови, а за аналогіями.
Як виявилось уже на громадських слуханнях по звіту з ОВД, його роздуті обсяги і кричуща неякісність, імовірно, це вже підгрунтя для тактики команди просування проекту ВЕС. Зокрема, на це вказувала дивна обставина, коли на потік усних обурень і критичних зауважень громадськості відповіді були напрочуд схожі: подяка «за уважність і терпіння при читанні звіту» та обіцянки все врахувати у майбутньому. Як врахувати – переписати?! Швидше за все подібна тактика була спрямована на розпорошення уваги опонентів на другорядні речі, відволікання від головного і визначального промаху мегапроекту ВЕС – територія для його реалізації на високогір’ї обрана вкрай невдало саме з причин багатьох екологічних ризиків, наслідки яких не досліджено або дослідження проведені незадовільно. І в першу чергу це стосується цілісності транскордонного екологічного коридору для диких тварин та міграційного коридору для багатьох видів птахів. Наслідки масштабного будівництва 34-х складних і громіздких, заввишки 150 м металевих споруд ВЕУ з риттям котлованів і виїмкою не менше 650 тисяч м3 грунту на рельєфній і ранимій трав’янистій поверхні полонини також об’єктивно і достовірно не відображені у звіті з ОВД. І це не рахуючи будівництва гірської дороги та прокладки підземних кабелів.
Всі ці та інші чисельні проблеми, що лежать у площинах екології гірської природи та суттєвого обмеження ландшафтно-рекреаційного потенціалу Боржавських полонин для зеленого і екологічного туризму, гірськолижного спорту і відпочинку, парапленеризму могли б навіть не виникати, якби забудовник обрав інші місця для ВЕС. Зокрема, в більш урбанізованому низькогір’ї, як це демонструють Старосамбірська, Сколівська і Долинська ВЕС у Прикарпатті. Ціна питання – гонитва за вищими значеннями вітрових характеристик території високогір’я Боржавських полонин. Бо це скорочує терміни окупності зеленотарифного проекту ВЕС.
Гроші, гроші і ще раз гроші, а природа та її інтереси, нарешті і суспільні інтереси – на другому плані. Невже ми вступаємо в період формування колоніальної економіки на Закарпатті, віддаючи транснаціональному капіталу в експлуатацію наш найцінніший природний ресурс гір? На батьківщині інвестора в Туреччині і в інших європейських країнах подібні природозгубні проекти колоніальної економіки були б неможливими. Схоже, у нас проекту ВЕС в нинішньому варіанті вистелюють зелену дорогу під прикриттям його підтримки місцевими радами і громадами Воловеччини і Свалявщини. Чи справді громади підтримали б цей проект ВЕС, володіючи всією об’єктивною інформацією про його наслідки, ще велике питання.
Проведені у селищі Воловець та селах Березники, Тибава, Дусино і Неліпино 30 і 31 січня громадські слухання по звіту з ОВД стали кульмінацією неймовірного суспільного напруження з проблеми Боржавських полонин. Агресивна меншість прихильників і небезкорисливих проштовхувачів проекту ВЕС, хоч і виробили оборонну тактику затятого захисту вибору місця для вітряків-гігантів, в морально-етичному плані продемонстрували нетерпимість і озлобленість та ворожість до будь-якої критики і думки, що хоч якось з негативної сторони не співпадає з їх баченням. За покликом серця і громадянського сумління на громадські слухання безкорисливо приїхали не менше 35-40 представників відомих і справді авторитетних наукових установ і громадських організацій з міст Київ, Львів, Івано-Франківськ, Вінниця, Долина та багатьох закарпатських міст, селищ і сіл. Регіональні ЗМІ вже висвітлювали цю вакханалію негостинності, ворожості і агресивності, проявленої прихильниками і проштовхувачами проекту ВЕС. Відбувся навіть напад на журналістку М-Студіо, що вела репортаж з громадських слухань. На адресу опонуючих науковців і представників громадських організацій і просто активних закарпатців та гостей неодноразово лунали лайки, образи і погрози з боку найнятих тітушок і прихильників проекту ВЕС. За подібної атмосфери дискримінації опонуючої сторони говорити про об’єктивність і відкритість громадських слухань та рівні можливості для дискусій навряд чи можливо.
Саме напередодні громадських слухань у соцмережах було опубліковано звернення визнаних моральних авторитетів Закарпаття – Владики Мілана Шашіка, Єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії і голови комісії у справах екології, та Єпископа Антала Майнека, ординарія Мукачівської дієцезії Римсько-католицької Конференції єпископів України, голови комісії з екології та мігрантів. Ось лише кілька цитат з їх Звернення до вірників краю:
«Саме від усіх нас сьогодні залежить чи збережемо від забудови ВЕС даровані нам Творцем унікальні Боржавські полонини у первозданній красі для наступних поколінь чи дамо горе-інвесторам можливість зробити з ними все, що вони запланували користуючись незрілістю громадянського суспільства, розбалансованістю правових механізмів та відсутністю твердої віри в нашого Спасителя».
«Хочемо запевнити Всіх, що зерна посіяні нами по відповідальному ставленню до частини Творіння Божого – Боржавського гірського хребта і його збереження у первозданному вигляді сьогодні проростуть добрими справами в майбутньому і дають нам надію на можливість змінити все наше життя та навколишню дійсність».
Гостра проблема екологічно шкідливого будівництва ВЕС на Боржавських полонинах висвітила ще одну дилему біоетики глобального значення. Що ми обираємо – людиноцентричну модель поведінки у взаєминах з Природою, як це відбувалось сотні років в історії на догоду інтересам людини – підкорювача Природи і вже загрожує катастрофою для планети? Чи ми обираємо природоцентричну модель поведінки, в якій розумна Людина є частиною Природи і гармонізує свої відносини з нею, не порушуючи природних законів збалансованого існування екосистем з інших живих організмів?
Нинішня прогресивна частина суспільства і загалом Закарпаття ще може продемонструвати всім іншим екологічно розбалансованим територіям України і світу, що воно збереже свої мудрі вікові устремління до природоцентричної моделі розвитку людства та не обкрадатиме майбутні покоління. І першим прикладом для цього мають стати вільні від ВЕС Боржавські полонини в серці Закарпаття.
Олег Лукша, Оксана Станкевич-Волосянчук, співголови коаліційного об’єднання громадських організацій і науковців «Форум екологічного порятунку Закарпаття»