Виявляється, Канада зацікавлена в карпатках, бо їх місцеві популяції медоносних комах – на межі зникнення. Так її посол в Україні Роман Ващук торік пояснював журналістам великий інтерес його країни до імпорту карпатських бджіл. Утім, процес нормативного зближення України та Канади триває дотепер, поставки наших бджіл за океан так і не розпочалися.

Щоправда, у Держпродспоживслужбі України «ПроЗаходу» повідомили, що заступники аграрних міністрів України та Канади зовсім недавно, 17 січня, зустрілися в Берліні на міжнародній виставці-ярмарку «Міжнародний зелений тиждень» і домовилися про візит канадської місії щодо сертифікації експорту українських бджолопакетів, який очікується в лютому поточного року. В цій новині важливо відзначити одну річ: Канада після сертифікації готова імпортувати не лише бджолині матки (як наразі ЄС), а й бджолопакети – повноцінні бджолині сім’ї. В грошовому виразі другий варіант значно вигідніший пасічникам.

А буквально цього понеділка, 11 лютого, в Ужгороді відбулася міжнародна конференція «Збереження та репродукція карпатських бджіл», участь у якій взяли понад півтори сотні бджолярів.

Далі – цитата з повідомлення прес-служби Закарпатської ОДА, яка підтверджує слова Віктора Паппа про те, що карпатську бджолу європейці купують залюбки: «В останні 15 років інтенсивно закуповують від бджолярів Закарпаття та з вигодою розводять карпаток бджолярі Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Молдови, Польщі, де в основному поширені українські карпатські бджоли. Більше того, відселекціонованих карпатських бджіл вже успішно використовують в Китаї, Кореї, Кіпрі, наразі виявили велику зацікавленість у Канаді. Напрям розвитку бджільництва в області в основному розплідницький, тобто йдеться про виробництво бджолиних маток і бджолиних пакетів та їхню реалізацію» .

На тій же міжнародній конференції президент Спілки пасічників України Володимир Стретович відзначив високий рівень розвитку на Закарпатті бджолярської справи і розповів про перспективи експорту карпатських бджіл. В тому числі – й за океан.

– Сьогодні завдяки вашим зусиллям ваші «вихованці» роз’їжджаються по всій Європі. Вже цього місяця на Закарпаття приїдуть ветеринари з Канади, які досліджуватимуть умови розведення та нагляду за карпатськими бджолами з тим, аби в майбутньому їхні висновки стали підставою для дозволу на експорт карпатських бджіл в Канаду, - такі слова президента Спілки пасічників України поширила прес-служба Закарпатської ОДА.


В цьому контексті постає цікаве питання: а наскільки масштабним може бути експорт пакетів із Закарпатської області?

Віталій Попович, керівник Закарпатської агенції регіонального розвитку, поінформував «ПроЗахід», що наша область є лідером в репродукції бджолиних маток та пакетів карпатських бджіл.

- Наразі в області діє шість племінних підприємств, з яких чотири мають статуси племінної пасіки з розведення бджіл карпатської породи та два – племінних бджолорозплідників. У нашому регіоні працює велика група досвідчених матководів, які щороку вирощують понад 150 тис маток карпатських бджіл. З пасік області також реалізують близько 60 тис рамкових пакетів на рік. В загальному, в галузі бджільництва Закарпатської області утримується біля 70 тисяч бджолиних сімей, - каже Віталій Попович.

Вимоги ЄС: одна матка + 10 бджіл обслуги

У Держпродспоживслужбі України «ПроЗаходу» розповіли, що нині Україна може експортувати до ЄС живих бджіл. І робить це, щоправда, дуже незначними партіями і тільки бджоломаток. Слова апідолога (науковця, що вивчає бджіл) Віктора Паппа про те, що ЄС не дозволяє ввозити на свою територію пакети бджіл підтвердилися.

Відповідно до статті 7 Регламенту ЄС № 206/2010, експорт до ЄС бджіл можливий за умови, якщо вантаж бджіл складається з кліток із бджолиними матками, кожна з яких містить одну матку і не більше 10 супроводжуючих її робочих бджіл. При цьому клітки та робочих бджіл направляють до лабораторії, визначеної компетентним органом країни-призначення для обстеження на відсутність малого вуликового жука, його яєць або личинок, а також ознак кліща Tropilaelaps. Також кожен вантаж бджіл при експорті в ЄС повинен супроводжуватися ветеринарним сертифікатом встановленого зразка.

На сайті Держпродспоживлужби України можна завантажити 3 документи, які важливо вивчити, перш ніж намагатися експортувати живих бджіл до ЄС. Це вже згадуваний «Регламент ЄС № 206/2010», «Методичні рекомендації щодо здійснення експорту до Європейського Союзу деяких видів бджіл» і сам бланк ветеринарного сертифіката.

Як підтвердили нам у Держпродспоживслужбі України, дуже незначна кількість бджолярів проходить усі необхідні процедури і виконує прописані вимоги ЄС, серед яких і доволі дороге обов’язкове лабораторне обстеження. Резон проходити всі бюрократичні процедури і нести немалі витрати, з ними пов’язані, у пасічників є лише тоді, коли вони мають замовлення на великі партії племінного матеріалу.

Вочевидь, більшість українських пасічників готові дешевше продати бджіл вдома на пасіці, залишаючи вирішення питання перетину кордону за іноземними покупцями. Так бджолярі мають менші прибутки, зате не втрачають час на бюрократію, дослідження та логістику.


Як зберегти чисту карпатську кров

Але повернемося до експортного потенціалу карпатських бджіл. Віктор Папп переконує: він величезний.

– Ми можемо дуже успішно продавати карпатських бджіл за кордон. Але спочатку нам треба вирішити найголовнішу проблему – створити належні умови для якісного збереження і покращення породи. Для досягнення цієї найвищої цілі слід використовувати і сучасні новітні селекційні європейські програми (такі, наприклад, як Beebreed та BeeDATA), і вітчизняні чи правильніше природні еволюційні підходи, коли сама Природа виконує роль наймудрішого селекціонера. Останніми роками ми про це криком кричимо на різних рівнях. Закарпатська спілка пасічників «Срібний край», яка представляє пасічничу громаду всієї області, бореться за можливість озвучити ті проблеми та небезпеки, які є в галузі. Питання, яке задають – а які надходження обласний бюджет від того буде мати? Лиш це їх цікавить, - констатує пан Віктор.

Він пояснює: не треба зараз фінансувати державну програму на мільйон пасічників з усієї України, треба підтримати конкретний регіон, який є острівцем чистопородної карпатської бджоли. Є така біологічна форма – суцільний масив чистопородних карпатських бджіл. В природному середовищі, на високогір’ї, на визначених приватних пасіках слід створити умови для успішного утримування чистопородних карпатських бджіл.

Цю концепцію ще можна назвати заповідником або живим генетичним банком карпатських бджіл. Головне – довкола однієї ідеї об’єднати всіх пасічників у визначених населених пунктах, які мають природну географічну ізоляцію гірськими хребтами і урочищами, аби чужі бджоли не могли туди прилетіти. На цій території пасічники мають отримувати максимальну допомогу від Інституту бджільництва і місцевої влади, а завезення бджіл повинне здійснюватися під суворим контролем і тільки для збагачення чистопородного генетичного банку карпатських бджіл.

Зараз немає ніякого механізму взаємодії влади і пасічників навіть у тих випадках, коли потрібне термінове реагування на якісь загрози, – каже Віктор Папп. – Наприклад, у минулому році в Берегівському і Виноградівському районах були випадки отруєння бджіл. Там сільгоспкультури обробляли пестицидами і хімзасобами неналежної якості та безпечності і через це місцеві пасічники втратили багато бджолиних сімей. Так-от, їм після цього випадку не було до кого звернутися, вони не знали, кого залучити до розгляду цієї проблеми. Про якісь грошові компенсації я взагалі не говорю.

Є речі, які стоять вище за прибуток

На Закарпатті розроблена комплексна програма розвитку бджільництва області, яка містить 6 основних напрямків. Зокрема, передбачене і створення генофондних господарств у формі суцільних масивів чистопородних карпатських бджіл. Наприклад, одне з них заплановано створити на базі 6 сіл Міжгірського району (Свобода, Синевирська Поляна, Синевир, Негровець, Колочава і Мерешор). Це район, де зараз у 12 господарствах утримують близько 350 бджолиних сімей. Важливо, що вони мінімально гібридизовані, а це легко виправити, провівши необхідні обстеження та корекцію. А також збагатити їх генетично.

– Мінімальний кошторис створення такого господарства на один рік – 88 тисяч гривень. Грубо кажучи, якихось 3 тисячі доларів! Уявляю, якими радими були б угорці, якби в них були такі території і такі бджоли. Вони б мільйони євро вклали в цю тему збереження, покращення і промислового використання. А в нас немає не те що фінансування, а розуміння важливості проблеми. Сьогодні державні завдання вирішуються руками небайдужих пасічників. Але таких небайдужих, на жаль, дуже мало, – журиться Віктор Папп.

Підтвердження цих слів «ПроЗахід» несподівано знайшов … на сайті Президента України. Петицію про «Захист української породи бджіл від знищення через відповідні законодавчі зміни», яку торік зареєстрував один із українських бджолярів, підписали тільки 202 людини з 25 000 необхідних.

– За приблизними підрахунками, у Закарпатській області є близько 1200 пасічників. І серед них, може, два десятки дуже серйозно переймаються збереженням карпатки. Бо це – не прибуток, а видатки. Племінна робота і селекція потребують розходів. Але є речі, які стоять вище за прибуток. І вони мають принципове значення» - каже на завершення нашої розмови Віктор Папп.


Ярослав Світлик

спеціально для «ПроЗаходу»


P.S.: Аби не повторювати згадуваних у тексті помилок таких країн, як Румунія, перш ніж нарощувати обсяги експорту карпатських бджіл, державі (обласній владі) варто подбати про збереження унікальної породи і створити передумови для поетапного розвитку галузі. І насамперед подбати про те, щоб бджоли на Закарпатті не голодували. Бо, як каже Віктор Папп, допоки в області не буде змінена ситуація з кормовою базою бджільництва, збільшувати об’єми виробництва якісних пакетів і маток нереально. А от втратити карпатських бджіл – можна.