Людина-легенда Іван Мирон, який відсидів 25 років у таборах ГУЛАГу 9 березня відзначив свій 90 літній ювілей.
А напередодні, 6 березня, в Закарпатській облдержадміністрації відбулося засідання регіональної комісії з реабілітації, на якому розглядалася справа про визнання політв’язня Івана Мирона реабілітованим.
Голова комісії, представник Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Роман Децик, ще раз нагадав членам комісії про важкі випробування, які випали на долю мешканця с.Росішка Рахівського району Івана Мирона (1929 р.н.). Молодий вчитель не міг змиритися з насаджуванням радянської влади в рідному краї, насильницькому залученню земляків у колгоспи, затриманням органами КДБ своїх однодумців за «антирадянщину». Восени 1950 року він ухилився від призову до лав Радянської армії, перейшов на нелегальне положення і вступив до загону ОУН-УПА та виконував їх завдання. У квітні 1951 року він роззброїв охоронця сільради – відібрав у нього три карабіни з набоями. А вже через місяць їх групу з 18 осіб було затримано. 11 січня 1952 року вироком військового Трибуналу Прикарпатського військового округу за ст.ст. 54-1 “а” та 54-11 КК УРСР Іван Мирон був засуджений до 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна. До 1956 року відбував ув’язнення у Норильську, потім – відправлений до Іркутської області, а з 1961 і до закінчення терміну ув’язнення – пробув в мордовських таборах. Іван Мирон, як справжній патріот, не визнавав своєї провини і не каявся, тому і не потрапив до переліку звільнених після ХХ-го з’їзду партії частини політв’язнів.
Герой України, депутат Верховної Ради України, учасник бойових дій у ІІ Світовій війні, Левко Лук’яненко, який разом з І.Мироном відбував покарання у таборах ГУЛАГу, свого часу дав йому таку характеристику: ”Іван Мирон, це славний син Карпатських гір, сміливо підняв зброю супроти московських зайд, у концтаборах гордо відкидав пропозиції чекістів про дострокове звільнення ціною засудження своєї боротьби...“.
Але і після здобуття незалежності України Іван Мирон продовжує залишатися нереабілітованим.
Відтак, свою думку з цього питання висловили члени комісії, які мали можливість ознайомитися з копіями архівних документів справи І.Мирона.
Члени комісії проголосували за направлення Національній комісії з реабілітації обґрунтованої пропозиції для визнання І.Мирона реабілітованим. Таким чином на обласному рівні зроблено все для того, щоб найближчим часом колишнього політв’язня, котрий присвятив своє життя Україні, офіційно реабілітували.
Довідково: Іван Мирон мешкає у гірському селі Росішка, що у Рахівському районі Закарпатської області. У 1950 році молодий вчитель, який вважав радянську владу антинародною та не погоджувався із насильницьким “залученням” до колгоспів і санкціями за проукраїнську діяльність, зокрема ув’язненням земляків, тощо, перейшов у нелегальне становище, відмовившись від призову до армії.
Він став підпільником, увійшов до лав ОУН, працював зв’язковим та виконував інші завдання. Серед них було і те, яке призвело до затримання групи з 18 повстанців у травні 1951-го. Завданням Івана Мирона в акції була участь у захопленні сільради, він забрав зброю в охоронця.
Шістьом із засуджених, серед яких був і Іван Мирон, дали найбільше покарання – 25 років суворого режиму. Такий термін до кінця відбував мало хто: здебільшого в’язні або помирали, або виходили раніше через “зразкову поведінку”, співпрацю та внаслідок написання “каяття”.
Таке пропонували Іванові Мирону після смерті Сталіна: 1956 року була велика амністія, випускали і політичних в’язнів. Іван Мирон відмовився.
“Не написав я покаяння. Нас вчинили на своїй землі рабами. Я цього не прийняв. У чому я винен? Що свою землю і наших людей захищав? То не провина, а честь!” – говорить політв’язень.
І рівно 25 років й один день відбув у таборах Сибіру та Мордовії, відбував покарання з відомими “шістдесятниками”, також і з Левком Лук’яненком і братами Горинями. Вийшовши на волю, він оселився у рідній Росішці у батьківській хаті, знайшов роботу кочегара.
{g}