Він із тих, хто любить випробувати власні можливості. І робить це успішно та з великим задоволенням. 33-річний хустянин Андрій Ткачук – людина, для якої біг – це стиль життя.
У 2013-му він здолав свої перші 100 кілометрів, а згодом кинув виклик ще більш запаморочливим дистанціям.
Андрій – завзятий трейлранер-ультрамарафонець. Він триразовий чемпіон України з добового бігу, чемпіон України з дводобового бігу, багаторазовий призер змагань із трейлранінгу, учасник чемпіонату світу та Європи. Представляв країну на чемпіонаті світу з трейлранінгу в Португалії, у складі національної збірної долав ультрамарафонські дистанції в Белфасті та Тімішоарі. Та особисто мене найбільше вразила його перемога на змаганнях із дводобового бігу. У Вінниці завзятий хустянин за 48 годин пробіг 293,978 км. Як взагалі це можливо, що відчуває людина, котра біжить протягом двох діб і не просто фінішує, а добігає першою, що мотивує до таких досягнень і нарешті – з чого все почалося? – ми поцікавилися безпосередньо у Андрія.
Спогад дитинства – «Біг миру»
– Яскравим спогадом дитинства є акція ультрамарафонців – послідовників Шрі Чинмоя «Біг миру». Добре Пам’ятаю, як бігуни зупинилися в центрі нашого міста на відпочинок, опісля усі бажаючі проводжали їх, тобто бігли з ними за межі міста. І я теж. Нам ці спортсмени здавалися надлюдьми і, напевно, саме тоді підсвідомо захотів колись спробувати щось подібне, – розповідає Андрій.
З 11 років займався лижним спортом. У 2005 році разом із тренером Віктором Шеффером уперше взяв участь у «Пригодницьких перегонах». Це був біг Ужгородом, їзда на велосипеді, сплав на з’єднаних у плавзасіб камерах, тобто такий собі захоплюючий крос із подоланням різноманітних природних перешкод та орієнтуванням на місцевості. У 2012 році я захопився трейлранінгом (англ. trailrunning – біг природним рельєфом). Випробовував сили на традиційних змаганнях, які проводив Олександр «Шура» Олівсон. Пам’ятаю свій перший забіг на дистанцію 50 км. Був третім-четвертим у своєму класі.
У 2013-му поставив перед собою амбітну мету – подолати дистанцію в 100 км із набором висоти більше 5000 метрів. Це була трейлова гонка «Карпатія» у Воловці. Я дістався до фінішу і зрозумів, що немає нічого неможливого. Мене переповнювали емоції, втома валила з ніг, яких майже не відчував. Однак з’явився стимул набирати обертів, розвивати свої можливості.
Опісля у моєму спортивному житті настала півторарічна перерва – пішов добровольцем на східні терени нашої держави. Відновив тренування з бігу в 2016-му. Тоді ж із напарником виграли наймасовіший мультиспортивний захід – 10-ті ювілейні пригодницькі перегони «GorganyRace 2016».
24 години бігу
– Якось друг запропонував випробувати себе на ультрамарафонських дистанціях. Були два варіанти: поїхати на змагання в Дніпро або зареєструватися на чемпіонаті України з добового бігу в Києві. Порадилися і вирішили махнути у столицю. Це був зовсім новий досвід і враження, оскільки такого нон-стопу у нас раніше ніколи не було. Ми поставили собі за мету пробігти мінімум 150 кілометрів, максимум – 180. Бігали виставковим центром ВДНГ. Маршрут кільцевий. Одне коло – 988 метрів, асфальт. Пам’ятаю своє запитання до суддів – скільки кіл пробіг? Відповіли: 91. Питаю знову – а скільки пробіг лідер? У відповідь – ви і є лідер. Ось тут і увімкнувся спортивний інтерес, амбіції і, як результат, подолано 201,774 кілометра, здобуто перше місце. До слова, товариш прибіг другим – здолав 194 кілометри.
На таких ультрамарафонах, окрім фізичної підготовки, що є результатом систематичних занять, витривалості, важливе значення мають вольові якості людини: наскільки ти хочеш виграти, випробувати себе, дізнатися, де межа твоєї витримки, – ділиться думками Андрій. – Під час змагань не забороняється пити-їсти, спати, відпочивати, навіть можна насолодитися масажем – по маршруту розміщені спеціальні пункти, де учасникам пропонують ці послуги. Та виграє той, хто за відведений час здолає найбільшу кількість кілометрів. А ще, виявляється, у мене загострене відчуття конкуренції. Пам’ятаю цікавий момент: пробігши 180 кіл, я вирішив закруглятися. Однак дізнався, що спортсмен із Бердянська – переможець найдовшого сертифікованого пробігу у світі на 3100 миль, який проводиться щорічно із середини червня до початку серпня у Квінзі (Нью-Йорк, США), почав скорочувати відрив. І це змусило мене заново «включитися» у боротьбу, хоча до того я вже ніг майже не відчував.
Ці 24 години далися важко, бо досить сильно травмував коліна. А через півтора місяця – гонка з трейлранінгу у Португалії у складі національної збірної. Відверто кажучи, там біг на німесилі. Дуже мало часу було на відновлення. Згодом уже підкорював Белфаст. У Києві ж іще двічі першим здолав добовий марафон. Встановив власний рекорд – 218,625 км.
Немає нічого неможливого
– Оскільки я людина, яка весь час перебуває в русі, розвивається і прагне нового, то вирішив піти ще далі: спробувати себе на чемпіонаті України із дводобового бігу, який відбувався у Вінниці. Це було справжнє випробування – і не стільки фізичне, скільки психологічне, посприяли цьому ще й несприятливі погодні умови. Звісно, до послуг марафонців був мобільний блок: гаряча їжа, вода, свіжі фрукти та овочі. Я ж намагався бути постійно в русі. Доводилось досить часто змінювати мокру від дощу спортивну форму. Підкріплював сили енергетичними батончиками. Найважче було другої ночі, коли мусив рухатись майже без відпочинку. Був момент, коли почав розмовляти із бруківкою (усміхається). І тут дійсно усе залежало від вольових якостей, витримки, уміння домовитися із собою. А ще своїм прикладом надихають люди, що біжать поряд. Приміром, головною героїнею цих змагань стала Ольга Стадник, яка бігла дводобовий марафон лише вдруге. 62-річна спортсменка, одна з найстарших на чемпіонаті, мріяла подолати більшу відстань, ніж торік. І, незважаючи на зливу, побила рекорд вінницької траси. Хоча зізналася, що теж мала цікаві моменти, коли виснажений організм почав марити, та сила волі перемогла. Недаремно цей забіг організатори назвали «Самоперевершення».
Поради від Андрія Ткачука
Такі приклади якнайкраще демонструють: коли є бажання, за умови систематичних тренувань можна досягати високих результатів. Наш організм має необмежені можливості, просто їх треба розкрити. Спочатку вийдіть на пробіжку, змотивуйте себе, адже ми живемо у чудовому краї, де сама природа, чисте карпатське повітря, прекрасні краєвиди спонукають до бігу. Почніть бігати на короткі дистанції, поступово збільшуйте відстань. Звісно, не можна бігти 100 км із дивану без підготовки. Це серйозне випробування. Однак отримані емоції того варті. До слова, чудовою нагодою випробувати свої сили для початківців-бігунів стане напівмарафон KhustHalfMarathon, який у травні відбудеться в місті над Тисою. Відрадно, що у рідному місті популяризують біг, адже ще мудрі елліни казали: «Хочеш бути здоровим – бігай, хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути красивим – бігай». Тож до зустрічі на старті!
Богдана КЛЕКНЕР, «Карпатський об’єктив»