Уважні читачі
«Закарпатки» добре знають, принаймні заочно, Василину Блох – як заступник начальника Закарпатського обласного центру з гідрометеорології вона на початку кожного місяця розповідає нашому виданню, які погодні сюрпризи готує природа, чи відповідають поточні календарні дати реальним порам року й як це позначається на потенційному врожаї. Минулого тижня Василина Іванівна відзначила «напівкруглий» ювілей, тож ми скористалися приводом, аби розширити рамки спілкування. Утім, так чи інакше розмова крутилася навколо теми погоди – бо синоптичні карти й прогнози стали невід’ємною частиною життя нашої співрозмовниці.
«Тільки аналіз синоптичних карт займає 3-4 години»
–
Василино Іванівно, чому ви зацікавилися саме метеорологією?– Родом я з Тячівського району, з чудового гірського села Широкий Луг, і з дитинства мене цікавило, звідки ж береться той дощ, коли ніч, начебто, була зоряна, зранку ясно, а потім раз – і сіно, з яким ми так довго морочилися, вщент змокло (Сміється. – Авт.).
Після закінчення середньої школи мала бажання поступати на географічний факультет, але так склались обставини, що пішла в Ужгородське училище №5, отримала спеціальність «токар третього розряду» й більше 3-х років трудилася на заводі газової апаратури. Мала там, до речі, непогану зарплату – до 170 карбованців, але романтика тягнула далі. І якось, побачивши в газеті оголошення про набір студентів до Харківського гідрометеорологічного технікуму, подала документи. Утім, навіть ставши студенткою, далі працювала на заводі. Звільнилася тільки після того, як закінчила виш, і відразу перейшла на авіаметеорологічну станцію «Ужгород», розташовану в районі аеродрому, – стала техніком-метеорологом. Але й цього мені було замало, тож вступила до Одеського гідрометеорологічного інституту, вчилася заочно 6 років. Маючи фах метеоролога-синоптика, за запрошенням начальника Закарпатського ЦГМ у 1989 році перевелася сюди на посаду заступника начальника, де працюю й досі.
– Непосвячені люди переконані, що передбачити погоду в краї – простіше простого: заглядаєш на метеосайти угорців, словаків, от і все. Яким чином це відбувається насправді?
– Щоб державна установа «списувала» прогнози в зарубіжних колег – це просто нісенітниця. Таж навіть на віддалі кількох кілометрів умови можуть кардинально відрізнятися – скажімо, торік в Ужгороді був випадок: поблизу аеропорта випало кілька крапель, а в районі вокзалів така злива пройшлася, що на кілька годин довелося припинити рух транспорту під залізничним мостом, який веде на Радванку, поки МНСники не відкачали воду. Насправді погоду, в тому числі гідрометеорологічні небезпечні та стихійні явища, наші фахівці прогнозують за спеціальними методиками, і це дуже складний технологічний процес.
Перше, що робить синоптик, прийшовши на роботу, – це аналізує всі наявні «погодні» матеріали за минулу й поточну добу: вивчає синоптичні приземні й висотні карти, карту вертикальних токів (Все це мені Василина Іванівна показувала – непрофесіоналу розібратися в хитросплетіннях тих ліній, циклонів і антициклонів неможливо. – Авт.), фактичну гідрологічну інформацію, прогностичні карти на добу, на 2-3-тю добу, прогностичні моделі, в тому числі й ту, з якою працюють наші колеги з 15 країн Європи та Азії – «Аладін».
Дозвіл користуватися нею ми отримали завдяки участі в грантовому проекті ЄС у 2008 – 2010 роках. Цей грант дав нам і 8 сучасних комп’ютерів та дороге програмне забезпечення. Так от, тільки ця вся аналітична робота займає 3-4 години. Після того синоптик формує прогнози, набирає їх, кодує та в визначені строки надсилає в УкрГМЦ й розповсюджує згідно з визначеною схемою. Наразі синоптики Закарпаття прогнозують погодні умови в області на наступні 3 доби, а з січня цього року дають і консультативну інформацію на 4-5-ту добу. Крім того наші фахівці випускають ще й спеціалізовані прогнози для автошляхів краю, для енергетиків, Державної служби надзвичайних ситуацій, БУВР Тиса тощо. Відтак у процесі своєї роботи вони постійно відстежують синоптичну та гідрологічну ситуацію в області й за потреби завжди готові попередити про загрозу паводку або іншого небезпечного чи стихійного гідрометеорологічного явища.
Точність метеопрогнозів у краї сягає 96 відсотків– І яка точність прогнозів закарпатських метеорологів?– Не гірша, ніж у закордонних колег-сусідів. Середня справджуваність наших прогнозів за останні 10 років – від 94 до 96%. А колись починали з 85 відсотків. Комп’ютерні технології, звичайно, полегшують роботу. До речі, з прикордонними країнами ми співпрацюємо за міжнародними угодами. Це додаткове навантаження для наших основних відділів: гідрологічного прогнозування та автоматизованого приймання-передачі гідрометінформації. Ми щоденно передаємо Угорщині, Словаччині та Румунії (із Польщею співпрацює Львівський ЦГМ) характеристику стану річок області за 33 гідрологічними постами, метеобюлетень із прогнозами погоди на область та штормові попередження, в тому числі й про формування паводків. Навзаєм отримуємо від них, в основному, гідрологічну інформацію з прикордонних постів, а в період паводків – і прогнози кількості опадів.
– Чи траплялися в вашій практиці якісь курйозні випадки, пов’язані з погодою або її прогнозами?
– У моїй – ні, але з нашими працівниками – бувало. Наприклад, у Міжгір’ї на Різдво технік-метеоролог вийшла на майданчик метеостанції о пів на 12-ту, щоб записати показники приладів, і …не побачила жодного термометра! Вона перелякалася, це ж НП – зриваються визначені строки кодування та передачі інформації. Побігла до кабінету, щоб зателефонувати керівництву, й крізь вікно побачила 2 чоловічі постаті, котрі проковзнули на метеомайданчик. Вибігла знову – термометри на місці! Виявляється, то над нею піджартували колядники.
Або інший випадок – на авіаметеорологічній станції «Ужгород». Молода «зелена» працівниця вночі вийшла на майданчик із досвідченим метеорологом. Було ясно, тихо, зоряно. Стан неба оцінюється за 10-бальною шкалою. Вона записує показники температури, вологості, сили і напрямку вітру, горизонтальну видимість та інші параметри, потім дивиться вгору й кричить: «Маріє, не всі зірки на небі!» А це раптово напливла хмарність і закрила частину з них (Сміється. – Авт.).
«Паводок-2001 – це для мене найжахливіші спогади»– Які погодні явища на Закарпатті запам’яталися вам як найбільш вражаючі?
– Враженнями, страшнішими за будь-які жахливі сни, котрі, напевно, ніколи не забуду, стали паводки 1998 та 2001 років. Коли з’явилася загроза повені в березні 2001-го, ми передали штормові попередження, але, – на жаль, так було! – начальство не дуже хотіло в це вірити. Просто тому, що в цьому місяці в області ніколи не траплялося паводків. А час ішов... Через кілька годин стало зрозуміло: ситуація загрозлива. Довелося наполягати, б’ючи на сполох. Закарпаття – це, в основному, гірська місцевість, при сильних і тривалих опадах паводки розвиваються швидко, за 6 – 10 годин, а тоді дощі йшли майже без перерви протягом двох діб.
Працівники та керівництво ЦГМ падали з ніг у буквальному розумінні слова. У нас тривали цілодобові чергування без відпочинку й сну: як у ЦГМ, так і на гідрологічних постах людей замінити було просто ніким, бо штатний розпис обмежений, а інформацію про підйоми рівнів води треба передавати щогодини й навіть частіше. При цьому сам спостерігач на кожному посту постійно ризикував – міг потонути, зірватися з берега. Не дай нам Бог таких паводків у майбутньому! Але повені та інші «погодні» НП – яскравий приклад того, що гідрометслужба в області дуже потрібна, а її оснащення має бути на високому рівні.
– А чогось менш страшного, але видовищного, не пригадаєте?– От, наприклад, я маю дачу на схилі гори, через улоговинку на узвишші – ділянка сусідки. Ми з нею бачимо один одного зі своїх «фазенд», відстань – метрів 300. Але цьогоріч у мене граду не було взагалі, а в сусідки в той же час він побив городину й фрукти. Таких випадків дуже багато, особливо влітку – локальні «обриви хмар», смерчі, той же град може піти вузькою смугою на 500 – 800 м.
– Судячи з власних спостережень, що можете сказати про зміни клімату в краї?
– За останні 30 років вони таки помітні, особливо в температурному режимі. Холодних зим, починаючи з 1987-го, в області практично не було. Весна приходить раніше на 2-3 тижні, як і літо – майже на початку травня або навіть у кінці квітня, як цьогоріч, про що ми вже писали. Літа (не календарні, а де-факто) тривають довго, стають жаркішими, натомість зима починається не в грудні, а в середині січня або в лютому. Скажімо, востаннє її практично не було, вона тривала якихось 2 тижні – з 5 по 20 грудня 2013-го. Такі зміни клімату дозволяють зараз вирощувати в області у відкритому ґрунті ківі, хурму, інжир, фейхоа, актинідію тощо. Зрозуміло, що вони потребують додаткового догляду, але чи можна було про таке подумати ще 20 – 30 років тому?!
Довгостроковим народним прикметам довіряти не варто– Але є й інша сторона медалі – на Закарпатті останніми роками влітку в людей пересихають криниці, колодязі – через низький рівень ґрунтових вод...
– Дійсно, такі проблеми були у травні-червні цього року. Але в липні в нас випало достатньо дощів, у гірських районах – навіть 130 – 140% норми, тому запаси вологи в ґрунті поповнилися. Серпень, за прогнозами, також передбачається дощовий, тож наразі проблем із криницями та колодязями нема. Але робити якісь далекосяжні прогнози стосовно рівня ґрунтових вод не можна – хоч клімат у нас і теплішає, але це не означає, що паралельно мусить бути й бездощів’я. Скажімо, така засуха, як торік, у нас востаннє зафіксована в 1952 – 1953-му. Але ж 60 із гаком літ тому ще не йшлося про зміни клімату.
– Існують якісь погодні міфи, які ви можете розвінчати? Зокрема прокоментуйте, будь ласка, «справжність» народних погодних прикмет у нинішніх реаліях.– Погодних міфів не так і багато. Якось потрапила до мене інформація про прогнозування, пов’язане з обертанням планет, тобто з тим, який вони мають вплив на Земну кулю в той чи інший рік. У 2014-му на нас впливає Сатурн. Для цікавості перевірила дані за півроку – справджуваність 20 – 30 %. Тобто це міф. А з приводу народних прикмет – то довгострокові наразі майже не справджуються, короткострокові – так, бо це результат спостереження за флорою і фауною. А рослини й тварини, повірте, дуже добре відчувають зміни в погоді на найближчі добу-дві. Ось ластівки перед дощем чому низько літають? Бо комахи, якими вони живляться, через зміни атмосферного тиску та підвищення вологості повітря переміщаються ближче до землі.
– І насамкінець: які сюрпризи готує нам погода найближчими днями?
– У суботу передбачається мінлива хмарність, короткочасні дощі, у неділю дощитиме, в основному, в гірських районах. У другій половині дня та ввечері можливі грози. Температура повітря вночі 11 – 16°, вдень 19 – 24° вище нуля, на високогір’ї – плюс 15 – 17°. 18-19 серпня без істотних опадів, температурний режим підвищиться на 2 – 4°.