Її у місті зустріти легко, а не помітити важко. Юкові оазиси зустрінуть вас на площах Народній, Богдана Хмельницького, Дружби Народів, а ще біля багатоповерхівок, у скверах і парках міста.
Юку доволі часто називають агавою, дехто навіть ототожнює ці рослини. Є в такому баченні і доля логіки, і помилкова думка. Юка дійсно є родом вічнозелених рослин підродини агавових. Видів у юки нараховують понад півсотні. Майже усі вони зустрічаються на батьківщині рослини – від Атлантичного узбережжя Флориди і островів Карибського моря, через південні штати США і Мексику до Каліфорнії. В Україні юка – це рослина переважно декоративно-паркова.
В Ужгороді ми бачимо вид Філаментоза, або юка нитчата. Ви ж помічали ниточки, які ніби відстрілюють від листя. Нашу юку дуже люблять бджоли, і не лише через пилок, але й через сік, який виділяє рослина. Цей сік, трішки солодкуватий на смак, втамовує бджолину спрагу.
До слова, ввечері запрошуємо відчути ніжний солодкий аромат юки, адже вдень він майже непомітний. В Ужгороді, на відміну від інших регіонів України, юці дуже комфортно – її морозостійкості вистачає на наші зими, а раннє тепло сприяє росту рослини.
А щоб розвіяти інтригу з заголовку, відповідаємо – попри родинні зв’язки з агавою текілу з юки не виробляють. Більше того, й агави для цієї благородної справи підходять не всі. Мексиканський алкоголь виробляють з блакитної агави, її ще звуть текільною.
Джерело