Екскурсовод Сергій Прокоп зазначає: «Зараз є дуже багато продукції, яка продається, виготовляється місцевими жителями і реалізовується у туристичних локаціях. Питання, вважаю, потрібно було вирішувати задовго до сьогоднішнього дня. Почалося із журналістської статті на сайті інформагентства, де йшлося про неякісний мед, який пропонують туристам. Але мене більше турбує продаж основної продукції, яка асоціюється із Закарпаттям, це – вино. У нас є дуже багато різних видів таких неякісних продуктів – і малинові, й ожинові… Думаю, що цей продукт, коли він неякісний, може зробити набагато більше шкоди, ніж не зовсім якісний мед, чи сироп. Бо ці напої місять алкоголь . А, як кажуть винороби, за спиртом і цукром можна сховати навіть полуничне варення. Тому на це треба звертати більше уваги. Бо це шкодить здоров’ю, оскільки вживається у більшій кількості, ніж мед. Неякісні продукти у великій кількості – це вибухівка сповільненої дії».

Туризмознавець, голова Регіональної туристичної організації Закарпаття Федір Шандор додає: «Питання не нове і, звичайно, добре ми про це знали, але якщо це не турбувало місцевих екскурсоводів і туризмознавців, то очевидно, не було на часі. Неякісний продукт раніше не було чим замінити, туристи його купували, бо не було іншого. Ми не перший раз знаємо про те, що продають на трасах. І зараз треба говорити про це сміливо, бо якщо для ті, кому це першим кидається в очі, ті, хто стикається з цим безпосередньо – екскурсоводи, котрі працюють із групами і вже мають негативні наслідки у вигляді отруєнь, озвучують цю проблему, значить ситуація дійшла до критичної точки».


За словами Федора Шандора, на проблему неякісних продуктів і продажу у невідповідних місцях мали б звернути увагу і правоохоронні органи: «На сьогодні у всіх без винятку гастрономічних напрямках, популярних на Закарпатті, і на фестивалях, і в дегустаційних залах є і стовідсоткові підробки. Почнемо з вина. Особливо, коли воно продається при плюсовій температурі, на проїжджай частині – це питання до правоохоронних органів, а не до туризму, бо тільки правоохоронці можуть забезпечити так звану «кришу» на мукачівській трасі. Це робота і податкової поліції. Бо ми можемо говорити тільки про те, хороший продукт, чи ні. Але те, що там робиться, створює небезпеку для дорожнього руху – зупиняються фури. Крім того, ті, хто там продає – не несе ніякої відповідальності, а паразитує на явищі «Закарпаття – це винний край» і навіть не можливо ідентифікувати, хто це. Про те, що це небезпека отруєння – окрема тема. Те, що це неякісний продукт – навіть не обговорюється, навіть якщо він теоретично міг бути якісним продуктом, він уже зіпсувався, бо зберігається у таких умовах. Щодо плодових вин: кілограм винограда і кілограм полуниці чи малини – є різниця. Уявіть собі, скільки треба видавити малини, аби зробити малинове вино. Літр такого вина мав би коштувати від 800 гривень. А воно коштує ще й дешевше, чим виноградне», – зазначає туризмознавець.

«У гірських районах поширений також міф, що карпатська порода бджіл може виробити майже будь-що: кольорові меди, наприклад. Може, хтось отримує від того задоволення, що дурить людей, продаючи цукор з барвниками. Це не є дуже шкідливо, отруїтись цим не можна, але це не мед. Можна самому вдома собі таке зробити і назвати «Карпатський мед сосновий», наприклад. Багато таких явищ. І це – стовідсотковий обман споживача. І рано чи пізно це зіграє з нами дуже поганий жарт. Бо ми рекламуємо з екскурсоводами і туроператорами рекламуємо Закарпаття, а турист каже, що «я пив ваше вино і їв ваш мед – це абищо, а не продукти», – додає Ф. Шандор.

Окрім вина і кольорового меду, Федір Шандор називає і проблеми із неякісним сиром, який, за його словами, зараз масово продається на різних фестивалях. Ще один продукт – палинка, яку теж масово підробляють.

Щодо неприємних випадків, то найбільш поширений, за словами туризмознавця, – коли наливають одне, а продають інше. Крім обману, були випадки із госпіталізацією: «Це водії фур, які зупинялися на Закарпатті, купували відповідні продукти, і були отруєння із госпіталізацією – але не у нас, а вже у Херсонській та Одеській областях», – каже Федір Шандор.

«У рік трапляється близько 100 проблемних випадків, пов’язаних продуктами із Закарпаття. Найбільше скарг – це мукачівська траса і Синевир. НПП «Синевир» – це державний об’єкт. Те,що продають вдома, і турист це купує – це вже відповідальність самого туриста. А за те, що продається на території державного об’єкта, хтось має нести відповідальність. Це як в університеті продавати булочки, не платити податки, та ще й продавати неякісні продукти, якими студенти отруїлися. Це питання до керівництва НПП «Синевир». Ми надіємося, що влада на це зверне увагу, бо у багатьох Нацпарках є збір коштів від туристів (за безпеку, збір сміття), але чому волонтери мають збирати сміття? Чому транспорт туди їздить? Це питання до керівництва. Якщо здійснюється підприємницька діяльність і продаються неякісні продукти, то хто на це дав добро на території державного об’єкту?», – каже туризмознавець.

Екскурсовод Олександр Шершун пояснює: «Ми не проти локальної торгівлі на цих об’єктах. Але є момент безпеки туристів. І це не зовсім робота екскурсоводів дивитися за тим, чи є ліцензія і чи якісна продукція, яка продається. Але ми змушені це робити, бо перший , хто вислуховує невдоволення або претензії від туристів – це екскурсоводи. Втрапив у неприємну ситуацію, коли з’явилася публікація про неякісну продукцію і знову тут винними стали екскурсоводи. Ми зацікавлені у діалозі, ми також зацікавлені у тому, щоб і керівництво цих об’єктів, і місцеві зрозуміли цінність бренду, який вони захищають. І саме місцеві перші мають бути зацікавлені у тому, щоб турист повернувся. Є багато моментів, але для нас принципово важливо, що турист – це не дурень. Турист має приїхати, отримати якісні послуги і мати бажання сюди повернутись Туристи, які до нас їдуть мають знати, що отримають якісну послугу. Якщо будуть проблеми із отруєннями – їм набагато простіше буде переключитися на Буковину, Кам’янець-Подільський, Львів. Із Міжгірщини і Воловеччини, наприклад, переключаться на сусідні Тячівщину чи Рахівщину. Тобто, виходить так що люди пиляють гілку, на якій самі сидять. Я думаю, окрім того, що виясняти, хто правий, а хто винний, можна просто робити так, аби турист сюди повертався».

Екскурсовод Максим Адаменко наголосив на необхідності гарантувати туристу безпеку і комфорт: «Туристи – це фактично є партнери, які везуть сюди гроші і хочуть їх тут залишити. Тому ми маємо створити умови, щоби вони не жалкували про це. Зараз, якщо змоделювати ситуацію, як турист сюди потрапляє, то це квест по отриманню квитків на поїзд і подоланню інших перепон, аби побачити природні та історичні об’єкти на Закарпатті. Туристи певні очікування мають. На Синевир туристи їдуть, щоб піднятися наверх, побачити красу і подихати чистим повітрям – це зараз неможливо, бо загазованість гірше, ніж у місті. І вже є питання безпеки руху. З водоспадом Шипіт – така сама ситуація. Це Національний парк. За пропускним пунктом – територія, за вхід на яку беруть кошти. І, якщо там знаходиться бізнес, значить це по якихось правилах, нормах, може є план розвитку території. І, відповідно ніхто не себе не ставить на місце туриста: як він має це відчути на собі. Всі сприймають туристів з точки зору торгівлі і бізнесу».

Олександр Шершун підкреслює: «Ми не проти, щоби там локально розвивався бізнес. І місцеві самі мали б бути зацікавлені у тому, щоби туди ще раз приїхали туристи. І дуже б не хотілося, що ця ситуація завершилася якось конструктивно. І без шукання крайніх. Ми не проти розвитку локального підприємства і унікальних продуктів. Для нас головні три речі: безпека туриста, розуміння, що турист – це не лох, і щоб цінувалася робота інших. Бо,повірте, дуже дорого вартує затягнути сюди туриста. Є купа перепон. І не хочеться, щоб через такі неприємності псувалось враження про об’єкт»

Максим Адаменко додає: «Наразі Закарпаття не гарантує рівень надаваних послуг. І не гарантує безпеку туристу. Це стосується і продуктів, які продають, і харчування, і комфортності, і відповідності заявленому. Потік туристів йде за інерцією попередніх років. Наприклад, групи корпоративні, не бюджетний сегмент, їх близько не допускають до таких контрагентів туристичної галузі. Бо є впевненість, що буде незадоволення. Якщо ти хочеш працювати з людьми, то ти обираєш безпечне і гарантоване».

Олександр Шершун підсумував: «Ми сподіваємося, що це не буле просто монолог спеціалістів у сфері туризму і екскурсоводів. 25 липня ми хочемо виїхати на місце, на Синевир і поговорити з усіма зацікавленим сторонами безпосередньо. Вислухати їх зауваження, пропозиції. Можна буде спокійно поговорити. Бо зараз ми ходимо по тонкому льоду. Цього року ще туристи будуть, а наступні роки – під питанням.

«До цієї зустрічі, думаю, виробники, могли б сформувати своє бачення і зрозуміти, що це має бути якісний продукт. Якщо справа так піде, як зараз, ми перетворимося на регіон дуже дешевого туризму, де все буде недорого, але дуже погано, а ті, хто собі може дозволити більше і краще, буде зупинятися в елітних готелях. І від цього втратять усі: і бабусі, і перевізники, і екскурсоводи, і великі виробники. Якщо ми не будемо втручатись і виправляти такі ситуації все може бути завершено не дуже добре», – додає Олександр Шершун.