Не секрет, що в Ужгороді Програма регулювання чисельності безпритульних тварин прийнята на рівні області ще у 2012 році не запрацювала понині. Влада, уже з кылька днів колишня, щорік списувала виділені на Програму кошти на, напевне таки, важливіші для неї проекти. Хоча, у відповідь на інформаційний запит кореспондента "Закарпаття онлайн" про напрямки релізації щоріч виділеної Програмою суми у 132 тисячі гривень, запевняла,що минулоріч лише "30 тисяч гривень витратила на відлов собак". Звісно, ні зоозахисники, ані громадськість ніяких відловів собак комунальними службами не пам'ятає. Зате всі добре пам'ятають чисельні систематичні отруєняя безпритульних тварин в обласному центрі. 

Притулок для тварин, гарантований Програмою, теж поки у "пустирному" стані, однак, за документами, активно будується... Небайдужі раділи, що влада хоч частково фінансово спромоглася на підтримку діяльності в місті міжнародної зоозахисної організації "Чотири лапи" - виділила на харчування та проживання волонтерів організації 20 тисяч 280 гривень.Та, хочеться вірити, що це вже перегорнута сторінка історії міста, і нова влада таки згадає і "пустить" у дію Програму регулювання чисельності тварин 2012 року.

Однак, нині активні ужгородські зоозахисні організації "БАРБОС" та "Допоможи другу" вже не покладаються на державну допомогу і на обіцяний притулок для тварин. За вікном перші кроки весни, а тому дівчатам практично щотижня вдається прооперувати кілька особин, і вони цьому, беззаперечно, дуже раді. " Зараз нарешті потепліло, тому ми потроху возимо собачок на операції – у холодну пору прооперовану собаку потрібно було перетримувати добу у теплі, оскільки після наркозу його організм не може сам підтримувати необхідну температуру і тварина може просто замерзнути. А у нас такого приміщення немає. Наразі, від початку теплого сезону, вдалося прооперувати вже п'ять собак. Стерилізованих позначаємо жовтими кліпсами", – каже співорганізатор "Допоможи другу" Маріша Пилявська.  У обидвох організацій є кілька десятків волонтерів, будинки яких і є тимчасовими притулками для підібраних з вулиць і прооперованих чотирилапих. Згодом знаходяться і постійні господарі для тварини – за оголошеннями мережею, знайомими через знайомих і тому подібне... На пошуки будинку для тварини, кажуть дівчата, можуть піти дні, а то й місяці, однак це ще найменша з проблем зоозахисної діяльності...

Куди гострішою є саме ключова проблема регулювання чисельності тварин у місті, що включає їх відлов та стерилізацію. На це потрібні чиїсь сили, час та фінанси. І якщо, як розповідають "Зеленому Закарпаттю" зоозахисники, з першими двома можна впоратися, знайшовши кілька небайдужих, то наразі організації реалізовують всі медичні потреби за власний та благодійний кошт небайдужих. "Волонтери є, так...Однак, як кажуть, "не всі ті, за кого себе видають". У нас у мережевих групах близько 4 тисяч осіб, однак з них якщо десяток активний...", – каже волонтер ГО "БАРБОС" Вероніка Брудка. Однак, дівчата цінують всіх своїх "колег по справі" і кожен перепост про нужденну тваринку тут на вагу золота.

Дуже відчутною є потреба у транспорті для перевезенні тварин. "Транспорт – це одна з найбільших наших проблем. Особливо актуальна, коли треба тварину потрібно довести до ветклініки. Уже назад тварину у наркозі на таксі перевозимо практично без проблем. А от туди налякану собаку, яка до сих пір не їздила у транспорті, таксисти перевозити, як правило, не ризикують. А охочих людей допомогти з машинами катастрофічно мало... Звичайно, ця проблема і "стопорить" нашу роботу ", – розповідає Маріша Пилявська.

На жаль, як зауважують зоозахисники, в Ужгороді, попри багатство ветперсоналу і їх цінових пропозицій, важко знайти ветклініку, яка б обслуговувала бездомного собаку. І тут справа зовсім не у фінансах – за бажання можна знайти лікарню, де і ціни "не кусаються" і якість роботи є хорошою. Справа у тім, що не всі ветлікарі беруться обслуговувати зоозахисну організацію – деякі приватники бояться "прогоріти" на відсутності ліцензії, деякі, навпаки, чомусь бояться її втратити, а дехто, не береться до справи "позаяк це вуличний пес". Є, на жаль, і ті, до яких не хочеться повторювати візит опісля гіркого досвіду. На жаль, за словами зоозахисників, таких в Ужгороді немало. Зважаючи на цю проблему, бракує ужгородським зоозахисним організаціям волонтера- юриста, який допомагав би їм у, на жаль, щоденних правових питаннях їхньої справи. З нагальністю цієї потреби тут нещодавно зіткнулася і редакція "Зеленого Закарпаття" – у бажанні допомогти ГО "БАРБОСУ" ідентифікувати чи був отруєним от і якою саме речовиною відомий ужгородський собака Душа міста. На жаль, через незнання правого аспекта цієї ситуації реалізувати заплановане нам не вдалося – телефоном нас "кидали" від одного ветеринара до іншого, від однієї установи до іншої...

Проблем в ужгородському зоозахисництві, як і будь-де, вистачає. Всі, знову ж таки, як і всюди, нагальні і гострі. Не малою з них, про що, до речі, чи не щодня нагадують самі зоозахисники, є неправильне розуміння їхньої функції . "Силою любові, за власний кошт і час ми просто допомагаємо тваринам", – кажуть вони. І нагадують, що це, за бажання, може зробити кожен – хто перепостом інформації про нужденного собаку у мережі, хто транспортом, хто кількадобовою перетримкою тварини, хто коштами...