В одному з найбільших сіл Закарпаття, відомій далеко за межами краю Колочаві, 23 День Незалежності України відзначили мітингом-реквіємом «Стоп війні!» та відкриттям на території музейного комплексу-скансена «Старе село» пам’ятного знака на честь тих своїх земляків, які 75 літ тому, рятуючись від політичного і національного терору угорських поневолювачів, масово утікали до СРСР, де поголовно ставали в’язнями сталінського ГУЛАГу.
Впродовж 1939-1941 років 81 колочавець у пошуках кращої долі нелегально перетнув кордон з Радянським Союзом. Замість омріяної свободи та можливості працювати чи вчитися кожен з них отримав … від трьох до семи років ув’язнення і тавро злочинця за найбезглуздішими звинуваченнями у шпигунстві на користь якоїсь з капіталістичних держав чи підривній і терористичній діяльності. Якщо у слідчого була не надто буйна фантазія – «давали» три роки таборів за нелегальний перехід кордону. За твердження члена правління Національної Спілки краєзнавців України, ініціатора і мецената пам’ятного знака своїм односельцям Станіслава Аржевітіна, за три роки до СРСР втекло до 25 тисяч закарпатців. Багатьом з них останнім земним притулком стала вічна мерзлота Сибіру, інші склали основу знаменитого Першого Чехословацького корпусу Людвіга Свободи і були взірцями жертовності і ратного подвигу у жорстоких боях за Київ та інші міста України, штурмі Дуклянського перевалу, звільняли від фашистів Польщу, Словаччину, Чехію та її столицю Прагу. У їхньому числі й 19 колочавців, тіла яких прийняла земля визволеної Європи.
На фото - Василь Бряник, один з тисяч закарпатських утікачів та вязнів ГУЛАГуПід час мітингу-реквієму було покладено вінки і квіти і до пам’ятників колочавцям – учасникам Першої та Другої світових воєн, початок яких випадає на ці дні.
«750 жителів Колочави загинули на фронтах двох світових воєн у арміях різних країн і пам’ять про кожного з них увічнена односельцями, - каже голова обласного осередку НСКУ Михайло Делеган. А кілька літ тому з ініціативи С.Аржевітіна ветерани національно-визвольних змагань України та Червоної армії, які проживають в Колочаві, чи не єдині в державі привселюдно здійснили акт всепрощення і примирення».
Вшановуючи учасників буремних подій 100 і 75-и річної давнини, верховинці з непідробною тривогою говорили про доблесних захисників Вітчизни, у тім числі й односельців, які сьогодні жертвують своїм здоров’ям і життям у жорстоких сутичках з російськими найманцями та їхніми посіпаками на східних теренах України. Захистити Україну від банд сепаратистів і з миром живими повернутися додому будувати оновлену країну – за це цього дня благали Всевишнього усі присутні на урочистостях.
Василь Ільницький