Долі кримських татар та волонтерські справи наших земляків – один із основних сюжетів стрічки «Український синдром».
Документаліст Сергій Братішко каже, що фільм складається з трьох серій. Сюжет відображає зусилля доброчинців, котрі за досить короткий час, 2 місяці, зуміли втілити у життя мрію кримської родини. Остання, після окупації Криму, вирішила переїхати на Закарпаття. На півострові ці люди покинули все, життя доводилося починати знову, проте власними зусиллями та завдяки волонтерській допомозі сім’я Акіма Акімова нині відкрила кафе, де відвідувачів пригощають стравами кримської та татарської кухонь. Дружина Акіма Ельвіра зізнається, що секрет їхніх страв у додаванні особливих спецій.
Один із команди волонтерів Іван Ковач розповів, що він відповідав за виготовлення меблів, оскільки спеціалізується на цьому, проте доводилося виконувати і всі інші попутні будівельні роботи. Адже орендоване приміщення дісталося кримчанам у дуже занедбаному стані, не було навіть водопроводу та електрики. Нині ж пан Іван радіє, що зміг долучитися до цієї справи, результат якої неабияк його тішить.
Волонтер Сергій Пуля каже: «Спочатку, чесно кажучи, не вірив, що щось у нас вийде. Здавалося, що занедбане приміщення ніколи не привести до пуття. Але вдалося. На цьому наша доброчинність не закінчується. Є ще багато незавершених справ…».
Яна МИЙСАРОШ