Тему народовладдя Володимир Зеленський активно використовував під час передвиборчої кампанії ще навесні. Звертаючи увагу до давньої традиції «там, де два українці – там три гетьмани», тоді ще кандидат в президенти Володимир Зеленський переконував, що у разі його перемоги всі громадяни вершитимуть долю нашої держави в щоденному режимі. Яскравим підсумком цих його заяв стали слова: "Кожен з нас президент".
Простими словами, Зеленський хоче, щоб законопроекти, за якими повинна жити вся країна, подавали не тільки депутати, міністри чи президент, а й звичайні громадяни. Навіть якщо для цього треба змінити Конституцію.
Законопроект Зеленського №1015 був підтриманий голосами 338 депутатів та направлений до Конституційного суду, який повинен винести свій вердикт.
Але чи дійсно законодавча ініціатива народу – це хороша ідея? Чи не перетвориться ця новація на небезпечний інструмент у руках ворогів України? І чи не перетворить маса законів від народу життя громадян у беззмістовний балаган?
Сьогодні право законодавчої ініціативи мають президент, Верховна Рада та Кабінет Міністрів. Президента та Верховну раду ми обираємо на загальнонаціональних виборах, а Кабінету Міністрів делегує повноваження Верховна Рада, погоджуючи в процесі кандидатуру прем’єра з президентом. Таким чином, наразі всі інститути влади, які мають право подавати законопроекти на розгляд Парламенту, є результатом волевиявлення громадян на виборах. Водночас, цілком можливо, що скоро подавати законопроекти зможе кожен громадянин – ви, ваш сусід, який паркує своє авто на прибудинкових клумбах чи водій маршрутки, який курить в салоні під час перевезення пасажирів.
Звучить ніби демократично, тим паче, що згідно з Конституцією, єдиним джерелом влади в Україні є народ. Однак, якщо відкинути красиві слова, то ідея виглядає як небезпечний популізм.
Народ, насправді, і так керує країною – через вибори. Голосуючи за президента та народних депутатів, ми обираємо політиків та політичні програми, які відображають наше бачення розвитку країни. Народні обранці від нашого імені ініціюють розгляд законопроектів, подають до них правки, пропозиції, зрештою – ухвалюють їх або відхиляють.
Українські політики, до речі, дуже плідні на законопроекти. У минулому скликанні Парламенту депутати фактично засипали Верховну Раду своїми законопроектами, зареєструвавши їх більше 12 000. З них законами стали 699 – це катастрофічно багато. Для порівняння, депутати Франції в середньому подають за час своєї каденції 337 законопроектів, Великої Британії – 66, Швейцарії – 6, а в Норвегії – 5.
До того ж, перші дні роботи Верховної Ради у дуеті з президентом показали – нова влада вже ігнорує думку народу. Зокрема, це стосується кейсу із призначенням Арсена Авакова міністром внутрішніх справ. На сайті президента громадяни підтримали петицію за відставку Авакова, виходили на акції протесту під Офісом президента і Верховною Радою. Попри те, слуги народу знехтували ініціативою громадян і перепризначили Авакова міністром.
Одним зі способів, яким депутати можуть звернути увагу на ті чи інші проблеми, які потребують нового законодавчого регулювання є механізм петицій. Сьогодні кожен громадянин може направити петицію до президента, парламенту чи органів виконавчої влади. Для того, щоб її розглянули, треба зібрати певну кількість підписів – 25 000. Президент має розглянути петицію і дати на неї відповідь.
Однак, якщо ознайомитись з петиціями на самому лише президентському сайті, можна виявити, яка їх шалена кількість. Лише за президентства Володимира Зеленського люди подали понад 400 сторінок петицій. Деякі громадяни навіть реєструють по кілька пропозицій на день. І більшість із них поки що залишаються без розгляду глави держави.
На даний момент необхідну кількість у 25000 підписів зібрали лише 56 петицій з 41448. Але наших громадян це не зупиняє, і вони продовжують штурмувати Офіс Президента пропозиціями та зауваженнями.
Відчувши ейфорію на останніх виборах і можливість впливати на долю держави, народ вирішив продовжувати в тому ж дусі і дати настанови президенту як змінювати країну.
В петиціях на сайті президента громадяни пропонують змінити текст державного гімну, перевернути прапор, щоб він нарешті був «жовто-синім» та змінити назву держави на Київська Русь. І все це, на думку авторів петицій має покращити життя українців та прискорити розвиток нашої держави.
Однією з найпопулярніших ініціатив є скоротити кількість народних депутатів з 450 до 200, 100, а то і 55 та 25. Ідея народовладдя настільки сподобалась українцям, що хтось пропонує взагалі скасувати парламент та перевести засідання в режим онлайн-конференції. Інші автори петицій вважають за необхідне, щоб при кожному призначенні чиновників на високі посади, влада радилася з народом за допомогою мобільних опитувань та голосувань.
Загалом пропоновані в петиціях зміни не містять пояснень, чому та чи інша зміна матиме позитивні наслідки для України та її громадян. І це очевидно, адже пересічні громадяни не мають досвіду та спеціальних знань, щоб оцінити державну політику. Саме тому пропозиції подані в форматі "хотілок" є небезпечним популістичним явищем і жодним чином не є формою творення державної політики.
Зважаючи на це, сайт петицій до президента рясніє проханнями людей щодо їхніх побутових проблем. Є петиції з вимогою забезпечити усіх громадян безкоштовним житлом, або створити умови для безкоштовного надання електроенергії усім громадянам чи відмінити плату за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Очевидно, що багато громадян хочуть жити за принципом «для мене все, а від мене нічого». Деякі депутати Верховної ради навіть готові підспівувати цій небезпечній популістичній мелодії. Саме тому українське законодавство прямо забороняє ухвалювати рішення, які впливають на держбюджет поточного року. Але громадяни, які зараз подають петиції про примусове підвищення мінімальної зарплати до 1000 євро, впевнені, що це не лише можливо, але і потрібно негайно зробити. На сайті президента таких петицій десятки. І якщо дозволити громадянам самостійно подавати такі «хотілки» у вигляді законопроектів, то жодна людина з інстинктом самозбереження не захоче бути ні міністром фінансів, ні головою уряду, адже виконати це прямо зараз неможливо.
«Хотілки» народу стосуються не тільки підвищення зарплат і покращення своїх побутових проблем. Мешканці Закарпаття, наприклад, всупереч децентралізації, хочуть зберегти територію Тячівського району як окремої адміністративно-територіальної одиниці. Бо вже звикли жити в райцентрі. Є і відверто сепаратистські пропозиції, наприклад - надати Закарпаттю статус спеціальної самоврядної адміністративної території як суб’єкта в складі незалежної України і встановити на виїзді з неї КПВВ, “тоді невідомо хто і невідомо куди не буде вивозити нічого незаконного.Це стосується не лише лісу!”, - пише автор петиції Віталій Шульгак.
Як бачимо, люди намагаються перевести свої бажання, емоційні пориви, принципи та погляди на рівень конкретних змін. Але часто забувають, що більшість державних та економічних питань тісно пов’язані між собою. І зробити всім зарплати по 4000 євро немає ніякої можливості, якщо для цього не буде економічних умов, бо ці гроші просто не буде звідки взяти. Небезпека в тому, що з ухваленням законодавчої ініціативи народу, це може перерости з рівня петицій на рівень створення законопроектів. І ми ризикуємо отримати чимало небезпечних ініціатив, за якими стоять невігластво та знецінення прав інших людей. Або які будуть протирічити одна одній.
А тепер лиш уявіть, що почнеться у разі ухвалення змін до Конституції президента Зеленського щодо законодавчої ініціативи народу. Законопроекти про скасування декомунізації та закону про мову на окремих територіях можуть бути подані до Верховної ради вже в перший день. Законопроекти про особливий статус для десятків регіонів – теж будуть подаватися як народна ініціатива. Фактично, в умовах, коли Росія розгорнула проти України війну і вже шостий рік намагається нас знищити за допомогою гібридної зброї, законодавча ініціатива народу стане «законодавчою ініціативою Кремля» для того, щоб розхитувати ситуацію в Українському Парламенті щоденно.
Саме тому, поки ще є час і Верховна Рада не отримала висновок конституційного суду та не ухвалила відповідну зміну до Конституції, громадяни повинні звернути на неї пильну увагу. Ще є час для того, щоб звернутися до депутата-мажоритарника від свого округу та зазначити той рівень небезпеки, який несе така зміна для кожного громадянина. Адже Конституція – це не звичайна книжка з полиці шкільної бібліотеки. Конституція – головний закон держави який впливає на життя і безпеку усіх громадян.
Ігор Вишняк, Дарина Рогачук
ГО «Центр UA»
Ужгородський прес клуб