«Моє життя змінилося»

— З дитинства обожнювала читати, а улюбленим предметом у школі була українська мова та література. Водночас я професійно займалася хореографією і мріяла пов’язати майбутнє з нею. Журналістику обрала випадково. Я добре писала шкільні твори, й одного разу вчителька сказала, що з мене була б хороша журналістка. «А чому б ні?!» — подумала я. На телебачення в редакцію новин прийшла чотири роки тому. Відтоді моє життя змінилося.

«Суспільне — більше ніж робота»

— Іноді робота для людей — рутина, у якій «варишся» п’ять днів на тиждень із дев’ятої до шостої, постійно поглядаючи на годинник. Така робота не приносить задоволення. Саме тому я частенько думаю, що мені пощастило опинитися на своєму місці, де навчаюся, реалізую себе й допомагаю людям. Тому Суспільне для мене — більше ніж робота. Це улюблена справа, якою живу.


«Можливість розповідати людям правду»

— Ціную в роботі можливість бути у вирі всіх головних подій, спілкуватися із цікавими особистостями. Журналістика на Суспільному — це можливість розповідати людям правду й працювати за світовими стандартами. У проєктах UA: ЗАКАРПАТТЯ ми допомагаємо глядачам розвиватися, спонукаємо їх думати й аналізувати те, що відбувається навколо.

«Стресова професія журналіста»

— Я досі в усіх деталях пам’ятаю свій перший ефір. Він був найекстремальнішим для мене. Чому? Я дуже хвилювалася. Це була програма «Тиса_LIVE». Тема — екологічна, про доцільність кронування дерев в Ужгороді. Гість програми — еколог, який уперше прийшов на телебачення, тому хвилювався не менше за мене. Після завершення ефіру я на всі сто зрозуміла, чому професію журналіста називають стресовою. Із часом хвилювання поменшало, але, думаю, воно завжди буде. Прямий ефір — це велика відповідальність.


«Робочий день творчої групи «Тема дня»

— Робочий день творчої групи «Тема дня» починається вранці розмовою із колегами з редакції інформації. Обговорюємо важливі події, які трапилися на Закарпатті протягом останньої доби. Визначаємо найважливішу подію і шукаємо спікера. Із цим інколи можуть виникати проблеми. Найчастіше — компетентна людина живе у віддаленому від обласного центру районі або ж це чиновники з ОДА, які не надто хочуть відповідати на гострі запитання журналістів Суспільного.
Оскільки наш формат передбачає присутність лише одного гостя на програмі, а об’єктивне висвітлення теми потребує участі всіх сторін, то після запрошення головного спікера ми записуємо додаткові коментарі. Також готуємо таблиці, пишемо сценарій. У редакції нас четверо, і ми всі взаємозамінні, тобто щодня рівномірно розподіляємо обов’язки: по черзі ведемо програми, ходимо на зйомки, шукаємо та готуємо матеріали для візуалізації.

«Ми працюємо чесно. Цього ж вимагаємо й від чиновників»

— Дуже хочу провести програму з усіма посадовцями, які систематично ігнорують наші ефіри. У нас у редакції навіть є умовний перелік таких чиновників, так званий червоний список. Наприклад, на Закарпатті актуальна тема вирубування лісів, а начальник лісового господарства області вже кілька місяців ніяк не може прийти на програму UА: ЗАКАРПАТТЯ. Ми, журналісти Суспільного, працюємо чесно та відкрито. Цього ж вимагаємо й від чиновників: їхня посада зобов’язує їх звітувати перед суспільством, адже зарплату вони отримують із коштів платників податків.


«Моя сім’я — це моя підтримка»

— Моя родина — чоловік і донечка — це моя підтримка. Вони чудово розуміють, що я займаюся улюбленою справою, однак постійно мені нагадують, що сім’я має бути на першому місці. Для мене — ідеальне поєднання, коли вдається реалізувати себе й зберегти сімейне щастя. Працюю над цим. А майбутнім журналістам бажаю бути принциповими, неупередженими, а ще — стресостійкими.