У планах Дмитра Боднарюка — оновити сад, прищепити нові європейські сорти, поекспериментувати, отримати задоволення не від кількості, а від сортових відкриттів. Наразі на зачищених площах прийнялися нові дерева — пласкі інжирні, які мають особливі смакові якості, плоди досягають ста грамів, Роял Тайм, Роял Глорі, Шугар Тайм, Гарбінер.

Окрім цього у саду розташований не один десяток басейнів. Вони заповнені дощовою водою, а також водою з гірського потічка, до якого брати проклали кілометр труб. Кожен із таких басейнів — завглибшки в середньому два метри і площею десь 20 квадратних метрів — відіграє надзвичайно важливу роль. У засушливі дні вода звідси йде на полив персикового саду, суниць та городини, яку вирощують для себе й на продаж. Кількість басейнів така, що їх вмісту цілком вистачає пережити спеку. Хоча останні роки вдаватися до спеціального поливу не доводилося — вологи якраз скільки треба, а торік було ще й занадто.

За словами садівника, попит на зібраний врожай є по всій Україні, особливо у великих містах. Але щоб приїхати за фруктами, скажімо, з Києва, підприємець повинен розраховувати на десятки тонн, інакше везти їх із Закарпаття не дуже вигідно. Більшість сортів у Боднарюка — італійської та іспанської селекцій.