45-річний Іван Цубира з Тисалова випасає отару овець та кіз, загалом – 800 голів. Серед них зо три десятки власних, а решту йому доручають господарі з Новоселиці, Тисалова та Широкого Лугу.
«Стрижки» – так по-місцевому називають білорунних у Новоселиці. Вівчар достеменно знає, яка вівця якому газді належить. Це і не дивно, бо досвід у чабана солідний: з дитинства біля овець. Це ремесло, каже, успадкував від батька, а той – від діда. Журиться лише, що не складається передати родинну справу далі. Біля батька зростає лише донька – 10-річна Мар’янка. Її мама, Іванова дружина, рано померла, тож спритна і метка дівчинка росте не по роках працьовитою і хазяйновитою: вміє доїти ягниць, доглядати за ягнятами, вправляється з кіньми. Донечка – незамінима помічниця, яка цікавиться батьковою справою, та не такого майбутнього хотів би для неї вівчар...
«Колись у Новоселиці було дві отари, а зараз лише одна залишилася», – каже депутат Новоселицької сільської ради Михайло Микитинець.
«Та й цієї скоро не буде, – припускає Іван Цубира. – Відходить вже вівчарство. Немає людей, які би тим хотіли займатися. От влітку мені треба було дев’ять помічників, бо тричі на день треба було доїти по 450 овець, то ледве знайшов. Важко без підтримки: від держави не маємо ніяких дотацій. Ціни на все ростуть, а пастухи розцінки не піднімають: беруть по 500 гривень за вівцю за півроку. З цього мені на місяць виходить 7-8 тисяч. Сир, що виробляємо з овечого молока, віддаємо газдам, а вони вже продають. Інакше б люди і не тримали овець. Зараз я вже на два села один залишився. Деякі вівчарі у Чехію на заробітки поїхали. Правда, потім повертаються: не можуть без овець».
Зараз же з отарою на 800 голів Іван Цубира справляється з одним помічником – це якщо не рахувати кількох собак-пастухів, які вірно сокотять стадо, не відходячи від вовнатих підопічних ні на крок. Але і клопотів восени менше, бо доїти треба лише раз на день – ввечері.
До Митря (8 листопада) овець виганяють пастися на довколишні узвишшя. Потім господарі зазвичай розбирають худобу на зиму по обійстях. Та цього року вирішили з деякими місцевими господарями зібрати отару і пізніше, щоб до Різдва пасти по черзі –зекономити на кормах.
«Ця справа з кожним роком стає все менш вигідною, і, щиро кажучи, займаються нею вже тільки любителі. Хоча на прожиття заробити все ж можна», – ділиться Іван Цубира.
Наталія Маджара.
Автор висловлює вдячність депутату Новоселицької сільської ради Михайлу Микитинцю за допомогу у підготовці статей про с.Новоселиця.
{g}