Доброї пори дня, пане читачу. Така швидка зміна подій та частішання трагедій звичайному українцеві немилосердно ятрять душу. А хто ж повинен відповідати за тисячі смертей та десятки тисяч зламаних людських доль. На мою думку, це командування. Кожен командир, низької чи середньої, а тим паче високої ланки, повинен давати звіт та максимально мінімізувати кількість поранених та загиблих у підпорядкованому йому підрозділі. Наразі маємо офіцерів високого рангу, які втікають від фізичного перебування у зоні АТО, маємо їхніх замів та інших полковників, що на фронт із собою возять ресторани та сауни. Маємо майорів та лейтенантів, що ніколи не воювали (більшість з них, до речі, завжди поряд із своїми побратимами) та маємо сержантів, старшин, переважна більшість яких «розумніша» за командування. Що ж, на фоні тих зрад, що вже викрили і ще не викрили важко довіряти командуванню. Бійці 24-ої бригади, що вирвались із пекла таки «виховали» командирський склад фізичними методами. Та все ж що ж нам робити? Про це спілкуємось із зам командира Батальйону «Закарпаття» Леонідом Ходою.
- Зараз інтернет настільки наповнений інформацією, що вже про людський фактор забули взагалі. Можете описати випадки, що нагадують зраду?- «Випадок, що мав місце під час боїв за аеропорт в Луганську, коли взвод розвідки висунувся на місце їх подальшої дислокації для коректування вогню та огляду ситуації в місті. Боєць, що був за старшого погано розбирався в картах, проте, це йому і допомогло. Так як тільки він доповів про те, що прибув на точку, через декілька хвилин відчув вібраційний поштовх. А це був залп в їхні позиції. Вірніше в позиції, на яких вони повинні були перебувати якби не халатність «географа»
- Я теж згадую, коли з побратимами везли більше місяця тому акумулятори та їжу й воду хлопцям на передовій, зустріли бійців 95 бригади, що рухалась на передову для штурму Дебальцевого. В розмовах зрозуміли, що військові порушили склад колони та розбились на менші групи, а також частково змінювали маршрут, щоб не потрапити під обстріл, так як диверсійними групами бойовиків аж кишів той район.
- «Таких випадків безліч, так само, по нас лупили незрозуміло чому. А тим паче, коли командир 128 бригади Олег Христенко, що тільки в госпіталях сидить, а коли загострення ситуації на Сході то взагалі поїхав у Білорусь. І так 3 місяці. Так йому дадуть учасника бойових дій за те, що він декілька днів обгородившись взводом розвідки оглядав бригаду із-за спин наших вояк і керує бригадою по телефону. Зате дуже вдало дерибанять «волонтерку», яку передають хлопцям або мародерствують через своїх людей. Аеропорт в Луганську зачисто обкрадений. І це не солдати «тирять», це офіцери додому посилки відправляють. Кому війна, а кому мать родная. Але ж не мародерствуват, не везти бані і поварів на фронт для себе, або жінки поїздом десяток другий ящиків зі Сходу зустрічають».
- Перевірки організовані Наливайченком на початку серпня дали якісь результати?- «Був спійманий Службою Безпеки України заступник по тилу комбрига 128 бригади із скрученими купюрами рублів, гривень та доларів. Таких на фронті нема чого прикривати, він вже не наш. Але ж в батальйоні «Дніпро» стався випадок, як спіймали «сєпара» віддали хлопчикам із СБУ, а потім того ж терора вбитого знайшли. Як же він назад повернувся?».
- З цим можна боротись тільки повідомляючи військову прокуратуру або СБУ, але де гарантія, що це не одна зв’язка, тому потрібно, щоб командування завжди було поруч із своїми підлеглими, тоді і спокуса продатись зникне. Як ви гадаєте?- Кожному потрібно просто бути на своєму місці і мати почуття відповідальності за солдат. Бо втрати техніки оцінити можна, а смерть людини оцінити ніхто не в змозі. Але перш за все потрібно чистити командування, яке абсолютно не захищати країну пішло у війська. І тепер користуючись моментом, перебуваючи на парпері у зоні бойових дій повернуться з ще вищими чинами.
- Дякую за бесіду. Сподіваюсь скоро побачимось ще раз. До речі коли назад?- Ми вже тиждень як на Закарпатті, рвемось у бій, але чомусь командування не поспішає. Будемо дивитись, що вирішать у Києві, а тоді й нас попросять приїхати. Дякую Андрію, що запросили.
Голос Карпат