Вчора в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка відомий історик, журналіст та публіцист Вахтанг Кіпіані зібрав аншлаг на презентації книги „Справа Василя Стуса”.
Під час презентації упорядник книги Вахтанг Кіпіані розповів про довгий і короткий шлях до цієї книги. Постать Василя Стуса віддавна була йому цікава. Вперше він почув про нього, коли відбувалось перепоховання Василя Стуса у Києві і його вразило як багато людей змогло пройти центром столиці під синьо-жовтими прапорами і ніхто за це не був покараний. Надалі історик познайомився з людьми, які знали Стуса і з 90-х років почав збирати матеріали про українського поета і дисидента. Що стосується короткого шляху, то з 2015 року завдяки ухваленню пакету зініційованих Українським інститутом національної пам’яті декомунізаційних законів матеріали з архіву колишнього КГБ стали доступними. Журналіст вирішив подивитись справи Василя Стуса 1972 і 1980 років в архіві СБУ. Якщо перший суд над Стусом стосувався літературних питань, то під час другого «його судили як українця». Архів надав історику 6 томів справи українського політв'язня. Відтак виникла ідея зробити книгу, у якій були б доступні для пересічної людини документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів і які допоможуть побачити справжню велич і силу Василя Стуса. А також, щоб читачі дізналися про невідомі факти з життя, ув’язнення та смерті Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно». Через затребуваність такої книги упорядник і видавництво працювало над документами близько пів року. Наприкінці книги вміщено нотатки Василя Стуса і це єдиний документ, який Стус зміг сам передати на волю з ув'язнення. Дозвіл на друк цих нотаток надав син дисидента – Дмитро Стус.
«У стосунках з системою він був значно жорсткішим, ніж навіть на словах, – розповів Вахтанг Кіпіані, – тому книга – не захист Стуса, бо сам Стус захисту від тієї системи не хотів». Також на думку історика, «не варто вірити в міфи про минуле, а відкривати минуле яким воно є» і «пам'ятати, що ми не маємо права засуджувати, але маємо право знати».
Так пише про книгу «Справа Василя Стуса» Вахтанг Кіпіані у передмові до неї: «Кримінальна справа Василя Семеновича Стуса – це хроніка боротьби злочинної комуністичної системи з людиною, повної болі та гідності. Ми бачимо громадянина, правозахисника, творчу особистість, який чудово розуміє наслідки своєї «негнучкості» перед каральною машиною. І тим не менше він іде до кінця.
Жодна газета у Радянській Україні тоді не писала про арешт, слідство і суд. І тому безцінними свідченнями з залу суду виступають аркуші зі справи, де Михайлина Коцюбинська та Світлана Кириченко – товаришки Василя Стуса – говорять про нього як про людину кришталевого сумління.
Потрапивши за ґрати у травні 1980 року, поет більше не побачив волі. Слідчий ізолятор київського КГБ, етап і зона особливого режиму в селі Кучино на Уралі – таким був його шлях на Голгофу. Обставини його смерті дотепер не з’ясовані – чи це було вбивство, чи зупинка серця, чи навіть самогубство (є й така версія). Разом зі Стусом у таборі загинула і його остання рукописна поетична збірка «Птах душі» в звичайному учнівському зошиті у блакитній обкладинці. Їй також не вдалося вилетіти через в’язничні ґрати.
Ця книжка зробить нас сильнішими. Бо опір злу – це щоденна потреба людини».
Зараз продано близько 9 тисяч примірників книги. Видання викликало чималий резонанс через реакцію на нього політика Віктора Медведчука, який був адвокатом Стуса і про якого згадано у книзі. Політик подав позов до суду на упорядника та видавництво. На днях відбудеться третє засідання суду стосовно позову. Як пояснив Вахтанг Кіпіані, на думку його адвоката ця справа перш за все стосується свободи слова.
Відділ проєктної та соціокультурної діяльності
Закарпатської ОУНБ ім. Ф.Потушняка