Він знімає відеопародію про Владку й Діму, вірусні ролики набирають сотні тисяч переглядів і безліч шерів, акаунти автора хутко розкрутилися, почали надходити пропозиції колаборацій.
Цікавий парадокс: хлопець працює у Закарпатській обласній раді, та попри цей статус залишається собою — Вовою Гончаруком, і у вільний час випускає кумедні й провокативні історії про Владку й Діму.
Ми розпитали у Володі про ідею, сюжети, ажіотаж довкола героїв, миттєву славу, роботу у держслужбі, хейтерів, а також плани.
700 тисяч переглядів за добу— Розкажи, як ти вирішив зайнятися відеопародіями, що наштовхнуло? Про що було перше відео, що надихнуло до його створення?— Перший відосік з пародією на Владку й Діму стався випадково (йдеться про діалог реальної закарпатської пари у прямому ефірі в інстаграмі, де дівчина критикує стиль свого хлопця, — ред.). Я побачив у соцмережах багато репостів прямої трансляції, де Владка розпинається на Діму, то й вирішив відзняти на них пародію. Поїхав додому, знайшов у сестри ліфчик, кофту, футболку, вдягнув хустку на голову, записав, змонтував, закинув, а вранці дивлюся — стільки репостів. То я вирішив і далі пробувати робити такі відео.
— Якою була наступна ідея?— Друге відео зробив через 4 дні після першого, наближалося 8 Березня, то думав собі, от і привід показати щось про сімейні стосунки. Я робив його вночі, перед святом, знімав усю ніч, до шостої ранку монтував, закинув на початку дня, і на хвилі попереднього відео наступне зайшло у рази сильніше! Воно як розгулялося, стало культовим, бо люди вітали один одного моїм відео.
— Скільки переглядів, лайків, шерів збирали твої відео? Ти очікував ажіотаж?— Я взагалі не очікував резонансу!
За годину після публікування першого відео почалися репости, за тиждень в інстаграмі назбиралося 4 000 лайків, десь 400 коментарів, близько 4 000 репостів. У фейсбуці перше відео мало близько 500 000 переглядів, десь 8 000 репостів. А найвибуховіше було про 8 Березня, воно мало найбільший фідбек. В інстаграмі — до 7 тисяч “відправлень” один одному, 8 000 “збережень”, 8 000 лайків, близько 800 коментарів, а у фейсбуці за першу добу назбиралося 700 000 переглядів.
— За першу добу 700 тисяч? Ти тоді усвідомив, що цим варто і надалі займатися?— Так! Я завжди хотів чимось таким займатися, раніше записував різні відео, але це було не те, я не міг зловити те, що треба, я хотів знайти певну лінію, і не міг зрозуміти, яку саме. А вже ці ролики наштовхнули й надалі знімати як про Владку і Діму, так і багато інших…
— Скільки фоловерів додалося у тебе в інстаграмі, фейсбуці?— До публікації першого відео у мене було 5 500 підписників в інстаграмі, а стало 47 000. А у фейбуці прийшло рівно 10 000 користувачів.
Реакція прототипів— Що було далі? Що нового знімав про Владку і Діму, як підтримував інтерес аудиторії?— Я кидав наступні відео, наприклад, про Пасху. Згодом додав ще одну героїню — маму. Нові серії підтримували зацікавленість глядачів, ролики збирали близько 300 000 переглядів, до 4 000 лайків. З появою нового персонажа рейтинг зростав, тому що образ мами близький багатьом. Хтось більше любить Владку, хтось тещу, а хтось — Діму, якого всі щемлять, але він є собою — залишається добрим.
— Як реагувала реальна Владка?— Одразу під першим відео вона написала, що це таке, навіщо це. А я і сказав, що це відео про багатьох Владок і Дім у світі.
— А що Діма казав?— Діма зателефонував мені після відео про 8 Березня, не одразу зізнався, що це він. Казав, що мама розбудила його зі словами “там нове відео про вас”. Мама також казала, що все село говорить, показує пальцем. Я пояснив йому, що тільки перше відео про них них, а всі інші — ні. Хлопець просив змінити імена, я відповів, що не можу, бо інші імена вже не пасують. Але ми з Дімою усе з’ясували і порозумілися.
—
Що ще знаєш про реальне життя Владки і Діми?— Мені люди досі скидають у діректі, фейсбуці про Діму і Владку. Владка, до речі, видалила свою оригінальну сторінку. Казав їй, не треба було видаляти, бо тепер, думаю, вона би бомбанула.
До речі, Діми не було у тому першому відео, то для пародії я вигадав його персонаж. Згодом я бачив справжнього Діму, тому знаю, що 100% відтворив його образ — темпом розмови, зовнішністю, характером.
Нові ідеї та монетизація— Які подальші ідеї? Зміна тематики, нові герої, всеукраїнська аудиторія глядачів?— Мікросеріал про Владку й Діму, про місцеву сімейку Адамсів, як би він не розвивався, все одно залишатиметься рідним тільки для Закарпаття. Як не крути, у нас не всі розуміють діалект, а в інших областях — одиниці. З інших регіонів багато-хто пише, що смішні міміка, візуалізація, інші деталі, але слова незрозумілі. Тому цей проєкт — винятково для Закарпаття. Так, можна розвивати персонажів, але аудиторія не буде збільшуватися так, як спочатку. Наприклад, тепер після кожного відео підписуються десь від 300 людей, а після 8 Березня одразу прийшли тисячі. Саме тому хочу робити й чисто україномовні відео, аби всі українці розуміли, про що йдеться.
— Чи вдалося тобі монетизувати свій акаунт? Як часто звертаються рекламодавці, який відсоток пропозицій приймаєш?— З’явилося багато пропозицій реклами, мені це було дуже дивно, бо я до такого не був готовий. Це навіть було трошки дико, бо я простий хлопець. Мені пропонують багато реклами, та я її не беру, аби люди не думали, що роблю відео, щоб отримати гроші з соцмереж — з інстаграм-реклами чи з фейсбуку. Зі 100% пропозицій погоджуюся, може, на один відсоток і дуже рідко. Особисті сторінки, інші блоги практично не рекламую, якщо ж просять друзі, знайомі — тоді можна. Але якщо цікаве, масштабне щось, тоді погоджуюся на співпрацю. Та все одно вважаю, що зарано братися за рекламу.
Гуморист у облраді— А тепер розкажи, де ти працюєш, ким? І як на роботі ставляться до твоїх відео?— Хороше питання, чекав його (усміхається, — ред.). Працюю у Закарпатській обласній раді, моя посада — головний спеціаліст відділу транскордонного співробітництва. На робочих заходах про мене часто кажуть “двіжок-апарат”, бо я не можу ходити як інші люди (сміється, — ред.).
— Як на тебе реагують чиновники?
— На роботі всі вітаються зі мною “сійо, банда”, а я аналогічно відповідаю усім – від керівників до водіїв, прибиральниць, усім!
—
Тобто в облраді стежать за тобою?— Так, от кажуть, “бачили, прикольно”. Інколи говорять, що все добре, але не треба так кричати, а я погоджуюся. На роботі ставляться нормально, все розуміють. До речі, у нас, на п’ятому поверсі (йдеться про будівлю Закарпатської ОДА, — ред.), всі хороші, всі усміхаються, радісні.
— Керівництво не пропонувало зробити відео про облраду?— Навіть якби пропонувало, то я напевно не знімав би, бо потім довелося би розгрібати (усміхається, — ред.). Я не хочу у відео залучати роботу, держслужбу, це не місце для відео, там серйозні люди працюють.
І краще хай мені ніхто не каже, “давай знімемо по приколу”. Бо вже проскакувало щось подібне, то ще дві такі ідеї, і я зроблю відео, закину, а ті ж люди говоритимуть, що для чого це було робити.
— А критикували на роботі? Мовляв, ти держслужбовець, маєш бути більш строгим, для чого ти це знімаєш…
— Так, говорили під час моєї атестації на підвищення кваліфікації. Така атестація для держслужбовців відбувається кожні три роки. Все було нормально, але наприкінці сказали мені про етикет держслужбовців. Закидали, що це все трішки неправильно, про заробітки питали, а я й пояснив, що нічого на цьому не маю, роблю відео у своє задоволення. І тоді одна хороша людина сказала, що це ж тренд, це нормально, от президент — із кварталу, головне — робити це поза роботою.
Навіть якби мені сказали не знімати відео, я відповів би окей, і зайнявся би цим у суботу. Я цілком виконую свої обов’язки на роботі, а вільний час — для власного хобі.
Про рідних і хейтерів— Як відреагували на твій проект рідні, друзі?— Чесно — відреагували позитивно. Але я розумію, що близькі люди не скажуть, “чуєш, це гівно, парєнь, що ти робиш”. Все добре, дивляться, підказують, що можна покращити.
—
Дієві підказки?— Так. Я звертаю увагу на всі підказки — негативні, позитивні. Я дивлюся за всім. У мене навіть є головний редактор — моя дружина Настя, вона першою переглядає усі відео перед публікуванням.
Ось у перших відео були фрази про церкву, то чоловік десять написали у фейсбуці, що все класно, але Бога згадувати… Я відповів, добре і “викреслив” це.
— А хейтерів маєш?— Так, поіменно не назву, але читаю всі коментарі. Пишуть, “чувак, удалися”, але воно мене дуже веселить, добре до цього ставлюся, не відповідаю агресією. Пишуть, куди я лізу… Я не видаляю коментарі, бо критика — це добре. Якщо є критика, то і далі щось є — світло в тунелі. Якщо нема критики, то ти, “парєнь”, не добре робиш. Я аналізую коментарі, роблю висновки, тому і наступні відео вже створюю по-іншому.
Varosh
Фото: Карл Смутко