Ми запросили поділитися досвідом мам, у яких діти різного віку – від трьох тижнів до 15 років. А ще цікаво, що ці всі жінки знаходять ресурс для родини, роботи й творчості.

Далі – 8 розповідей.

Богдана Цьока.
Авторка програми “Потрібна розмова”.
Мама Мілани й Емми, вік – 10 і 6 років.Я продовжую працювати, проводжу студійні інтерв’ю для своєї програми “Потрібна розмова”. На карантині, до речі, записуємо більше, ніж зазвичай. Тепер маємо змонтувати матеріал для кількох випусків.

Карантин вплинув на графік усієї родини. Так, тепер більше часу проводжу з дітьми, але мене дуже радує, що в цих умовах вони почали частіше комунікувати між собою. Я ніби і з ними, але водночас постійно на кухні, в прибиранні й домашніх клопотах. Коли вони починають нудитися, ставлю їм чарівне питання: «Маєте вибір: ідете гратися удвох чи виконувати домашні завдання?». Звісно, обирають гру.

‹›Щодо навчання, то не змушую їх з ранку до ночі сидіти за підручниками. Мій пункт номер один – аби вони проводили більше часу на свіжому повітрі і без гаджетів. Щодо наших спільних занять, то кілька разів пекли тістечка, готували оладі, омлет. Майже щодня займаюся спортом удома, а дівчата – в ігровій формі. Нещодавно старша вчила мене кататися на велосипеді у нашому дворі, а молодша – грати в карти. Якщо говорити про нові традиції на карантині, то щовечора читаємо казку.

У цей період я зрозуміла важливу річ: як добре, що дівчата є одна в одної, їм ніколи не буде самотньо.


Аліна Лобанова.
Художниця, ілюстраторка дитячих книжок, викладачка у школі розвитку “Крила”.
Мама Дарини й Ігоря, вік – 7 і 4 роки.Наш графік і звички досить сильно змінилися на карантині. Ми з чоловіком намагаємося чергуватися у плані розважання дітей, а також кулінарії. Скажу відверто, у сенсі роботи нам чотирьом трохи складно у квартирі. Євген – бухгалтер, наразі працює удома, я так само виконую певні речі по роботі. На жаль, мої заняття з малювання у школі розвитку “Крила” припинилися, але намагаюся записувати діткам короткі відеозвернення та уроки, підбираю для них ідеї для втілення удома.

Протягом дня у нас нема чіткого режиму. Великий плюс, що не потрібно вранці збиратися, бігти, відводити дітей у школу/садочок, тому можемо на пів години-годину довше полежати і неспішно поснідати. Це значна перевага, адже досі діти дуже стресували.

Як організовуємо час? Наприклад, Дарина виконує завдання на домашнє опрацювання, Євген у цей час може сфокусуватися на своїй роботі, а ми з Ігорем прямуємо на кухню – я готую і розважаю його. Ось сьогодні висипала на деко манку, ми на ній малювали, виводили цифри, букви. Цього вистачило на 20 хвилин, а далі він вигадав собі нову забавку.

Мені подобається, що у цей період діти вже менше граються звичайними іграшками, а почали самостійно і з нашою допомогою вигадувати нестандартні забавки. Ось син через соломинку дув на м’ячик, відтак робив дихальні вправи. А ще я вирізала з картону баскетбольне кільце, прикріпила, і діти кидають у нього легенький м’ячик. Любимо з Ігорем сідати на балконі і розглядати машини, які проїжджають. З Дариною маємо ритуал: коли сонце осяює балкон, беремо книжки, читаємо, насолоджуємося і дістаємо вітамін D. Організували з дочкою театр тіней з картону, паперу для випікання, а героїв зробили з чорного паперу.

Якщо говорити про телевізор, планшет, то мінімізуємо, намагаємося більше читати. Ввечері роблю попкорн із кукурудзи із Зеленої крамниці, відтак влаштовуємо собі міні-кінотеатр.

Щодо уроків старшої, то тато допомагає з математикою, а я – з українською, англійською. Звісно, дочку складніше дисциплінувати, адже збився режим, тому стежимо за настроєм і намагаємося, аби навчання було їй в радість. Молодшому бракує друзів із садочка, футболу, тож інколи влаштовуємо вдома невеличкі змагання з футболу.

Ще у плані розвитку завантажила додаток Khan Academy Kids – для вивчення англійської через цікаві історії, розмальовки, пісні. Також ми завантажили додаток, за яким я з дітьми робимо фізичні вправи, нам це дуже подобається.
Чоловік з дочкою почали дивиться документальну програму “Вижити будь-якою ціною” – Даринка запам’ятовує, як дати раду у диких умовах, а тепер у лісі, на практиці, демонструє здобуті знання.


З карантином у нас відбулася переоцінка цінностей. Ми зайнялися справами, які відкладали ніби через брак часу. Наприклад, я відкрила для себе нову техніку малювання зі спиртовими чорнилами, балдію, це моя певна арт-терапія…

Петра Пайдич.
Художниця, декораторка, рукодільниця.
Мама Глорії, вік – рік і чотири місяці.Я перебуваю у декретній відпустці, творю тільки для душі і 100% свого часу проводжу з манюньою, тож на карантині у нас нічого не змінилося. Різниця хіба в тому, що переважно весь день ми вдома, а раніше більше гуляли. Глоруся любить гратися самостійно, відтак я її не розважаю, не вигадую нові ігри, здебільшого вона бавиться з іграшками, книги переглядає. Донечка полюбляє гратися у мене в майстерні – з ґудзиками, стрічками, гіпюром, тканинами, які чекають, коли почну щось творити, бо тепер хіба для неї шию, але рідко.

‹›На карантині ми облаштували балкон у додаткову ігрову кімнатку, Глоруся дуже полюбляє проводити там час. А ще розважається з нашою собачкою.

Ми все робимо спільно – готуємо, прибираємо, якщо ж погіршується настрій, то вмикаємо музику і танцюємо перед дзеркалом. Коли вже все набридає, то просить включити мультики, але це рідко, близько 30 хвилин на день. Ми часто їздимо на дачу, природа, свіже повітря заряджають на кілька днів.

Тамара Бабич.
Головна редакторка журналу “Унікум”.
Мама Соломії, вік – 15 років.Під час карантину я продовжую працювати: завіряю статті і готові макети, підбираю фото, комунікую онлайн з журналістами, дизайнером, коректором, міркую над подальшими ідеями. З’явилося більше часу для дому й городу, також з радістю вишиваю репліку закарпатської бойківської давньої музейної сорочки, а паралельно – закарпатську традиційну “заспульницю”.

Протягом самоізоляції ми з донькою постійно разом. Власне, ми завжди з Соломією були друзями, однак тепер стали ще ближчими, а велика кількість часу спонукає нас до творчості. Тепер вона більше допомагає мені на кухні і самостійно почала куховарити, любить приготувати щось цікаве. За її бажанням часто печемо, особливо, солодощі, вигадуємо нові страви. Дивимося багато фільмів, ми і раніше це любили, а в цей період частіше організовуємо перегляди. Читаємо: я – “Кав’ярня” В’ячеслава Праха, а Соломія – “Зільбер” Керстіна Ґіра.

А ще спільно креативимо. Донька завжди хотіла екошопер, тому я зшила сумку, вона зробила малюнок, ми виставили виріб у фейсбуці, назбиралося багато лайків і коментарів, що Соломію дуже порадувало.


На карантині Соломія зі ще більшим натхненням співає, проходить онлайн-заняття з вокалу та скрипки. Також танцює, Бліц дає їм короткі зв’язки на домашнє опрацювання, потім ми знімаємо відео виконання і надсилаємо викладачу. Дочка багато малює, вона і завжди це любила, а пустий проміжок часу займає саме малюванням.

Щодо шкільних занять, то займається онлайн математикою, українською та англійською. Я диктую їй диктанти зі збірника, бо вона хоче вступати у музичний коледж, а при вступі обов’язковою є українська. Занять у школі нема, тому мусимо самі практикувати.

Хочу додати, що вдома складно займатися, це виклик для нас обох. Це незвично, бо у дев’ятому класі багато уроків, аби це все вчити, треба достатньо себе спонукати. Має бути неабияка сила волі, тож тепер її і розвиваємо. Чи маю якийсь лайфхак, як мотивувати Солю вчитися? Мабуть, не маю. Я радше прошу її виконати уроки, а потім ми займаємося її улюбленими заняттями, наприклад, готуємо щось.

Доволі складно такий довгий період перебувати у чотирьох стінах. Добре, що мешкаємо за містом, є двір, можемо побути на сонечку, попрацювати на городі, поробити щось по господарству. Наприкінці другого тижня карантину помітила, що доньці вже надто важко перебувати вдома, вона ледь чекала 3 квітня. Вона ж звикла, що сім уроків, Бліц, вокал, скрипка, то додому поверталася о 19.00-20.00. І коли карантин продовжили – у неї був відчай і сум до сліз. Їй дуже хочеться в школу, бо вже набулася вдома. Я переймаюся, аби не тільки Соломія, а й інші діти не відвикли від школи.

Євгенія Напуда.
Бібліотекарка Закарпатської обласної бібліотеки.
Мама Анни, вік – 15 років.Мій графік змінився, бо згідно з розпорядженням ОДА, нас перевели на чергування і дистанційну роботу. Тому більшу її частину виконую удома – створюю онлайн-контент, наповнюю сайт, проте є також внутрішня робота з підсобним фондом у бібліотеці. Під час карантину я зрозуміла, що мені бракує комунікації, насиченого ритму, сумую за відвідувачами, за проєктами, громадськими зв’язками.

Звісно, у нас з донькою змінився спільний графік. З’явилася змога трішки довше поспати вранці. Більше часу спілкуємося на різні теми, обговорюємо книги, фільми, музику нових гуртів. Разом виконуємо домашню роботу, куховаримо, прокачуємо кулінарні скіли, тим паче Анютка – веганка, тому щодня експериментуємо з веганськими стравами. У цьому плані карантин дає свої плюси, бачу позитив у тому, що спільно займаємося побутовими справами, які завжди відкладалися.

Щодо школи, то донька виконує завдання дистанційно, адже навчальний процес не зупинився, багато задають через вайбер. Окрім того, вона займається онлайн з репетитором з математики. Водночас у неї з’явилося більше можливості читати, а ще вона переглядає фільми англійською, аби покращити своє мовлення. Ми і разом дивимося, наприклад, серіал “Друзі” мовою оригіналу, а якщо не розуміємо якісь слова, то допомагаємо одна одній.

Тепер цікава розвага – похід у супермаркет раз на тиждень, тим паче протягом перших десяти днів карантину Анютка жодного разу не виходила на вулицю. Тож справді похід у магазин стає святом.

Я не вигадувала якихось лайфхаків на цей період. Так, доньці бракує прогулянок, бо вона дуже любить гуляти і фотографувати цікаві моменти. Проте вона самодостатня і відповідальна, усвідомлює важливість карантину і, відповідно, дистанційного навчання, відтак самостійно розподіляє час, кожен день розписаний, Анютка завжди чимось зайнята. Ось почала освоювати гру на гітарі.

До речі, маємо новий досвід: я стала для дочки перукарем у домашніх умовах, з довгого волосся зробила подовжене каре. Таким чином ми трішки прикрасили наше щоденне побутове життя.

Дуже чекаємо завершення карантину, бо бракує комунікації у соціумі. Віримо, все буде добре.

Марія Сабо.
Фотографиня у Sabo Photography.
Мама Олександра і Вікторії, вік – 4 роки, три тижні.Наш графік і до карантину був подібним, адже робота фотографа – це 20% часу безпосередньо на фотосесії, а 80% – онлайн-спілкування з клієнтами, підготовка до зйомок, робота над обробкою світлин та просуванням бренду, друк фотокниг… Додам, що на останніх тижнях вагітності я перейшла у “домашній режим”, і на зйомки ходив лише чоловік Олександр.

Щодо нашого дозвілля, то активно вигадуємо сотні занять на день. Чому сотні? Тому що концентрації малого вистачає на 5-10 хвилин одноманітних ігор чи завдань. Зате ми не нудьгуємо (усміхається, – ред.). Як не дивно, класичні ігри його так не захоплюють, вони надто швидко набридають без дитячої компанії. Машинки, фарби, книги, конструктори, пазли – усе це весело, але недовго. Зате більше часу він фокусується на “дорослих” справах. Олександр у свої чотири роки миє посуд, пилососить, пече торт, робить салат і кашу, інколи ще й фото обробляє. Звісно, цим усім він займається в ігровій формі, але принаймні відчуває, що допомагає нам. Домашні справи надихають сина, а для нас це радість. Тож це і є наш головний лайфак – аби Шоні відчував, що робить щось корисне, визначне. Це такі собі маленькі перемоги щодня.

‹›Як видно на фото, у нас із Олександром є ще одне улюблене заняття – позувати мамі й татові на камеру. Він дуже полюбляє бути моделлю, і тому часто усі домашні справи Шоніка зберігаються на світлинах. Ми публікуємо їх на фотостоках, у соцмережах, а потім разом переглядаємо, це дуже приємна згадка.


Олександр допомагає з донечкою, хоч їй лише три тижні. Приємно, що інколи син також хоче заколисати її, та і грається він з нею дуже мило. Дитячі забави допомагають нам усім відволіктися від загальної тривожної ситуації у світі. На жаль, не можемо на неї вплинути, тому залишається лише змінити ставлення. А ще мріємо про фотосесії після карантину, тому запрошуємо всіх!

Ірина Сов’як.
Журналістка видання “0312”.
Мама близнят Дениса і Богдана, вік – 3 роки і два місяці.Наш карантин почався ще до закриття навчальних закладів. Діти хворіли настільки, що ми усвідомлювали, що до квітня не будемо відвідувати садок, аби не наражатися на нові інфекції. Тому я змінила свій робочий графік ще до початку офіційного карантину, підлаштувала його так, аби максимально виконувати роботу з дому.

Умовний розклад для дітей у нас був завжди, наш час поділений на блоки, бо так простіше і мені, і в організації дня двох трирічок. До прикладу, є блок часу для читання книжок і це не обов’язково перед сном, зазвичай читаємо вранці. Складаємо пазли, розмальовуємо… Вся програма спрямована не так на навчання, як на урізноманітнення проведення спільного дозвілля. Я вважаю, що навчитися вони ще встигнуть, а тепер не хочу відтягувати їх від легкої гри. Насправді, я не сильно заморочуюся всілякими “розвивашками”. Як на мене, головна цінність наразі у спільному дозвіллі, а не у навчальній, виховній функції.

‹›У цей період спрямовую багато ресурсу на заспокоєння себе після того, що бачу й читаю в інфопросторі, в якому мушу перебувати. Тому з дітьми не вигадую велосипед, а користуюся ідеями інших мам. Щодо розваг, то намагаюся не купувати класичні іграшки, бо вони швидко набридають. Навпаки обираю журнали, книжки з наліпками, набори для ліплення з пластиліну. Купую те, що має довготривалий ефект, бо воно і фантазію дитячу розвиває, і гроші заощаджує, і не засмічує простір.

Єдиний лайфхак, який вивела для себе на карантині, це менше перейматися такими речами, як-от, “о, боже, діти не розвиваються удома”. Тепер ми опинилися у таких умовах, що це останнє, про що слід перейматися. Я не думаю, що якщо ми посидимо вдома місяць-два, то у дітей зруйнується майбутнє. Вважаю, що тепер треба дбати про свій ментальний комфорт, нема сенсу перейматися майбутнім. У цей час усім мамам тяжко, ситуація така, що варто і себе трішки пожаліти.

Руслана Мігалі.
Співзасновниця “Colibri Cafe”.
Мама Даніеля, вік – 2 роки і 7 місяців.Наразі ми переформатували роботу кафе, готуємо на доставку. А ще я вирішила скористатися нагодою, тому працюю удома над новим проєктом. Періодично особисто доставляю замовлення від нашого закладу, оскільки це надихає мене і дарує радість від зустрічі з нашими гостями. Для мене, як для жінки, безпосередній контакт з людьми є дуже важливим.

Вдома намагаємося дотримуватися звичного графіку. Тобто прокидаємося всі разом і в той час, що і до карантину. Мій день починається із зарядки і майже завжди син робить її зі мною. Звісно, тепер ми постійно разом і дитина безмежно цьому щаслива. Оскільки я завжди багато працюю, то перше, чим ми зайнялися на “канікулах” – прибиранням.


‹›Ще до карантину ми приділяли увагу сніданку і син щоразу просився допомагати, тож продовжуємо цю традицію. Наш Даніель дуже любить компанію, тому рідко грається самостійно. Коли я або чоловік чимось займаємося, він пропонує допомогти, тому так і виходить, що малюк постійно проводить час або зі мною, або з батьком, або спільно. Тож він уже вміє помити посуд, скласти одяг у пральну машину, підсмажити яєчню.

Оскільки моя робота пов’язана з кухнею, випічкою, то і вдома все робимо спільно. Син найбільше полюбляє брати участь у випіканні тортиків, печива.
Також багато читаємо, Даніель обожнює Віммельбухи, одну книжку може по кілька разів гортати.

Скажу відверто, ми не змушуємо його щось робити, просто кожен занурений у свої справи, а йому цікаво, чим ми займаємося, тому долучаємо його до прибирання, готування, малювання.

Кілька історій про життя на карантині:

Закарпатці розповіли, чим займаються вдома під час самоізоляціїЯк на карантині вивчити щось нове: безкоштовні курси, лекції, корисні сторінкиКарантин на кухні: 7 гастро-розповідейОнлайн-фітнес в умовах карантину: 10 тренерів розповідають про заняття у прямому ефіріЧотири розповіді: Як коронавірус змінює локальну освіту і впливає на її майбутнєЯк закарпатці облаштували офіси вдома і працюють під час карантину: 9 історій та фото про самоізоляціюМовна школа проводить конкурс дитячих малюнків з цінними призами